Читать реферат по психологии: "Експериментальне дослідження явища „мотиваційного зараження”" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Експериментальне дослідження явища „мотиваційного зараження”

Чому внутрішня мотивація важлива для розвитку особистості?

Коли дитина виконує якесь завдання, чи запитуємо ми самі себе: „Які мотиви її діяльності?”. Скоріш за все – ні. Наказали зробити – якщо робить, добре, не робить – обіцяємо винагороду або покарання. Людина з дитинства й до зрілих літ чує: „Вивчиш вірша, – отримаєш дві порції морозива”, „Не виконаєш домашнього завдання – не підеш до друзів”, „Закінчиш школу без трійок – купимо моторолер”, „Не складеш сесію без „хвостів” – не поїдеш до моря”, „Не захистиш дисертацію – не отримаєш підвищення”.

Ми настільки звикли до примітивної поведінкової схеми „стимул – реакція”, що навіть не можемо уявити іншого способу виховання, стимулювання праці, творчості, досягнень.

Аналіз причин низької успішності у навчанні засвідчив, що й серед учнів, що „не встигають”, є дівчата й хлопці з високим рівнем інтелекту та непересічними здібностями [2]. Здібності – не константне утворення, вони розвиваються в діяльності і є її функцією. Якщо учень включений у діяльність – здібності розвиваються. Не надає достатньої уваги навчанню – здібності деградують. Очевидно, причина низького рівня успішності полягає не в тому, що юнак не має здібностей, а, передусім, у мотивації. Часто справа не в професійних знаннях, уміннях чи навичках учителя. Все ніби гаразд – вчитель знає свою справу, добре володіє методичними навичками, а учні думають лише про оцінку та про те, як би швидше закінчився урок.

У чому ж проблема? Адже не в побутовому уявленні, що один предмет – цікавий, інший – ні? Не може один предмет бути нецікавим усім учням. Очевидно, причина глибша. На нашу думку, брак внутрішньої мотивації учнів тісно пов’язаний з тим, що такої мотивації не має вчитель!

В результаті після закінчення школи до вузу потрапляє людина, не здатна до безкорисливих вчинків, роботи задля власного задоволення, котра не цікавиться нічим, крім винагороди за свої зусилля. При цьому, якщо запити зростають, а можливості їх задоволення зменшуються, то виникають внутрішні конфлікти, неврози та неврастенії, стреси, депресивні стани. Людина не лише втрачає можливість радіти життю, але й позбавляє цієї можливості інших. Далі вона переносить власні стратегії мотивації на своїх дітей, і ланцюг „стимул – реакція” перетворюється на замкнуте коло.

Теоретична основа дослідження

Ще в 1970-х роках американські вчені Е. Дісі та Р. Раян (Рочестерський університет) перевірили модель мотивації поведінки, закладеної в уявлення про локус мотивації (внутрішній і зовнішній) [10]. Внутрішня мотивація – це виконання певної роботи через інтерес до неї, відчуття її внутрішньої цінності. При виконанні діяльності, мотивованої внутрішньо, людина відчуває задоволення, спокій, швидкий плин часу, зникає все зайве – лишається лише робота, з’являється відчуття потоку (М. Чікзентміхалі) [5].

Пригляньтеся уважно до дитини, яка сама сіла за стіл, взяла олівець і почала малювати. Для неї зникає все навколо, залишається лише її малюнок. Саме тепер вона переживає відчуття потоку, саме тепер виконує справді внутрішньо мотивовану діяльність. А погляньмо, як дитина прибирає свою кімнату. Вона весь час звертає увагу на дрібниці,

Похожие работы