Читать реферат по культурологии: "Періодизація культури і цивілізації. Сенс вивчення історії культури" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Французький культуролог Іпполіт Тен (1828-1893) писав: «Ви їдете до Версалю й обурюєтесь смаком ХVII ст. ...Але припиніть, наразі, судити з точки зору ваших власних звичок. Ми маємо слушність, коли захоплюємось диким пейзажем, як і вони мали слушність, коли такий пейзаж навіював на них нудьгу. Для людей ХVII ст. не було нічого потворнішого, ніж справжня гора. Вона викликала у них багато неприємних вражень... Люди тієї епохи були втомлені варварством, так само як ми–втомлені цивілізацією. Ці гори... дають нам можливість відпочити від наших тротуарів, бюро і крамниць. Тільки з тієї причини нам і подобається дикий пейзаж». Ці слова досить ясно ілюструють сутність історичного підходу до вивчення культури, який полягає у визначенні передумов розвитку культури, тобто історичного контексту суспільних умов, у рамках яких виникали ті чи інші явища культури. У зв’язку із цим необхідно застосовувати метод періодизації, тобто поділити історико-культурний процес на певні епохи, що якісно відрізняються одні від одних.

Виходячи з даної періодизації, вивчення культури окремого періоду відбуватиметься у наступній послідовності: 1) визначення основних історичних особливостей періоду, які включають характеристику суспільних, політичних та економічних процесів, що впливали на розвиток культури; 2) з’ясування світоглядних основ розвитку культури даного періоду, для чого залучаються дані з міфології, релігії, філософії, моралі та історії науки; 3) вивчення мистецтва даного періоду: літератури, архітектури, пластичних мистецтв і т.д., у його найхарактерніших видах, жанрах і художніх формах. Згідно такого підходу, головна увага повинна бути спрямована на засвоєння основних текстів культури: міфологічних, релігійних, філософських, морально-дидактичних, наукових, юридичних, літературних, мистецьких тощо.

В сучасній науці існує тенденція розуміти під текстом не словесний твір, але будь-який твір мистецький, що існує у просторі і часі. Згідно цього до «тексту» відноситься не тільки нотне письмо, п’єса, сценарій, але і їх виконання, постановка, зйомка. Тестом також буде твір живопису, графіки, архітектури і т.д., оскільки те, що вони представляють (певну історію, ідею, міф, краєвид тощо) можна передати словами, і те, що вони означають (як образ, знак, символ, алегорія) може бути включене до певного контексту (скульптура Вівтаря Зевса, садово-парковий комплекс Версалю і т.д.). Таким чином, культуру можна розглядати як певну сукупність текстів, в яких акумульовано досвід людства, створені ним цінності, норми, стандарти поведінки, технологічні знання, способи діяльності тощо.

З цієї точки зору, вивчення культури можна представити, користуючись окресленням німецького вченого XVІІІ ст. Августа Бека як «пізнання пізнаного», тобто осягнення змісту і форми текстів культури, а також основних способів і методів їх тлумачення (інтерпретації). «Пасивний» або «репродуктивний» на перший погляд, цей процес насправді являє собою творчий акт, тому що, сприймаючи зафіксовані або закодовані в текстах культури цінності, людина формує себе як особистість. Російський культуролог Юрій Лотман зазначав: «Культура завжди має на увазі збереження попереднього досвіду. Більше того, одне

Похожие работы