Читать реферат по лингвистике, филологии, языкознанию: "Уроки етики на сторінках малої прози В. Підмогильного" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Уроки етики на сторінках малої прози В. Підмогильного

В епохи гострих соціальних конфліктів людська духовність має властивість виснажуватись. Це виявляється у формі утрати багатьма людьми моральної чутливості до розрізнення таких понять, як істина і неправда, краса і потворність, добро і зло. Вселюдські моральні цінності виявляються непотрібними.

Об’єктом художнього аналізу В.Підмогильного стають причини і механізми руйнування етичних засад людського буття, характер спотворення моральної природи людини і пошук регуляторів нормалізації та гармонізації духовності соціуму і духовного світу людини.

У своїх прозових творах В.Підмогильний нерідко доходить висновку, що одним із факторів роз'єднання людей у суспільстві, спустошеності людини та її моральної деградації є міський спосіб організації життя, де кожна людина сам-на – сам залишається зі своїми проблемами.

Експозицією оповідання „ Собака” є метафоричний опис міста, в якому воно постає ніби живою істотою й одночасно неживим фізичним об’єктом, який перебуває у стадії стиснення до розмірів точки, що може у будь-яку мить вибухнути. З перших рядків автор виявляє неприхильність до міста, яке може знищити все живе своїм „отруйним повітрям”.

Мешканець міста, студент Тимергей стає творцем далеко не життєствердної філософії – філософії голоду. Фінансова криза звела Тимергея з людьми, з якими „він не мав нічого спільного”. Оточення, чуже Тимергею, не допомагає йому позбутися почуття безпорадності. Долаючи часо-просторові межі, Тимергей уступає у діалог із титанами філософії. Подумки він звертається до Декарта:

– Декарте! Ти голодував коли?

– Ні, – каже.

– Біжи ж мерщій та пиши свою працю. Потім не поїж тиждень і створи нові. Тоді матимеш ти певний ґрунт. Тоді ти не скажеш:

– Cogito ergo sum... А закричиш!

– Ой їсточки...

– Пам’ятай, що право на існування має лише те, що можна спожити.

До „поняттєво – категоріального апарату” філософії Тимергея увійшли борщ та ковбаса, що виступили у вигадливих оксюморонних семантичних сполуках: „Кант і борщ. Ніцше і ковбаса”.

Концепція існування у Тимергея лаконічна, виразна й універсально значуща: „Рація життя в тому, щоб їсти”. Однією фразою Тимергей ніби дає відповіді на всі онтологічні, гносеологічні, етичні, психологічні запитання світу. Самому собі Тимергей говорить, що людина – не Homo Sapiens, а, передусім, тварина, яка керується інстинктами задоволення голоду й споживання. Падіння людини з антропоцентричного п’єдесталу, зневіра у людській духовності, знищення гуманістичних ідеалів спровокували почуття презирства, відрази й відчуження від людей і світу. Тимергей ... ішов у тому ж нахабному настрою... і дивився навкруги з такою зневагою, мовби плюнув допіру з місяця на землю”. Мізантропія, викликана відчуттям голоду, сприяє виникненню в душі Тимергея деструктивних імпульсів, спрямованих на соціум і навіть на символ сучасної людської спільноти – місто.

„Якби він міг вимовити свою безсилу, стислу ненависть до міста , людей і вулиць, місто зникло б, люди попадали б і вулиці вкрилися б пилом.

Але Тимергей мовчав, хоч хотілося підійти до ближнього будинку, повалити, розтрощити і на купах лишитися святкувати свою перемогу

Похожие работы