Читать реферат по истории: "Цінова політика держави в період непу: практична реалізація" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Цінова політика держави в період непу: практична реалізація Цінова політика – невід’ємна і визначальна складова всього комплексу заходів щодо регулювання споживчого ринку. Історія її здійснення в період непу наочно ілюструє послідовність більшовицької держави в проведенні курсу на обмеження й демонтаж ринкового механізму ціноутворення і утвердження командної економіки.

У перші два роки нової економічної політики регулюючого впливу держави на сферу товарообігу і, зокрема, на політику цін не відчувалося. Комітет цін, створений 30 серпня 1921р. при Уповнаркомфіні, та комісія цін, організована 25 жовтня 1922 р. при президії УРНГ, вагомого впливу на рівень цін в оптовій та роздрібній торгівлі не мали і, проіснувавши кілька місяців, припинили свою роботу [2. Ст. 486; 3. Ст. 444.].

Осінь 1923 р. стала поворотним пунктом в історії ціноутворення. Відступ держави від економічних методів управління й посилення адміністративно-планового начала в регулюванні економіки найяскравіше проявився в долі принципу «комерційної свободи» промислових підприємств. Зіткнувшись із кризою збуту, органи управління промисловістю директивно наказали знизити ціни на промислові товари. «Нині на наших очах колишня богиня – «комерційна свобода» впала під ножем холодного вбивці –радянської влади» - констатував поборник таких методів Ю. Ларін [4, с. 101.]. Результатом адміністративного натиску держави стало зниження оптових цін на промислові товари протягом жовтня – березня 1923/1924р. на 20%, відновлення рівноваги між товарною і грошовою масою і стабілізація ситуації на ринку.

Реалізація державної цінової політики здійснювалася через відповідні структури. За рішенням Комвнуторгу 3 жовтня 1923 р. була створена Міжвідомча комісія цін на чолі з І. Лобачовим, на яку покладалося завдання послаблення й ліквідації кризи збуту за рахунок раціоналізації й удосконалення торговельного апарату й регламентації цінової політики. Аналогічні комісії створювалися й на місцях [5, арк. 69.]. Регламентація цін на товари поширилася на роздрібну торгівлю і сягнула 80% всього ринкового обороту. Контролювалися також торговельні плани та структура державних і кооперативних підприємств.

Засобом економічного регулювання цін та товари першої необхідності були товарні інтервенції. Восени 1924 р. «борошняні інтервенції» влаштовувалися в Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі. На ринок було викинуто від 80 до 100% необхідної кількості борошна за цінами на 25 – 30 %нижчими ринкових. На певний час ціни знизилися, але тимчасова акція, що не мала великого поширення в Україні, не змогла перебороти тенденцію до підвищення роздрібних цін. Змінилася й ситуація на ринку.

Якщо в 1923 р. і на початку 1924 р. зниження цін як результат спільної дії економічних факторів і адміністративного тиску, проходило в умовах кризи збуту й зниження попиту на товари, то в липні – вересні 1924 р. ціни знижувалися в адміністративному порядку при підвищенні кон’юнктури, коли попит переважав пропозицію. За таких умов неминучим було зростання цін у неконтрольованих або слабо контрольованих сферах – приватному секторі, який тримав 80% роздрібного товарообороту. Різниця в зниженні цін на оптовому й роздрібному ринку сягала 10% [6, арк. 26.]. Встановлення максимальних націнок для державної і

Похожие работы