Читать реферат по истории: "Історія економічного розвитку Криму" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Згодом місія Паніна розширилася до перемовин із представниками татарської знаті, яким обіцяли блискучі кар’єри та російську підтримку. Йшлося, фактично, про дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Кримському ха- наті та маніпулювання суперечностями між ворогуючими угрупованнями, що змагалися за ханський престол, а також суперечностями поміж ордами.

Найбільш відверто російська доктрина в кримському питанні була висловлена в документі «Рассуждение одного Российского патриота о бывших с Татарами делах и войнах, и способах к прекращению оных навсегда». Зелене світло для її повномасштабної реалізації увімкнули перемоги П. Румянцева в Молдавії біля р. Ларги і Кагула в липні 1770 р. та взяття у вересні Бендер М. Па- ніним. Відрізані від степів, ногайські орди єдисанців і буджаків вимушені були укласти «союз» з Росією. Невдовзі їхній приклад наслідували єдичкули та джамбулуки, які відмовились від підданства Порти. Отже, кордони Росії підійшли впритул до володінь кримських ханів. У 1770 р. розпочалося будівництво порубіжної Дніпровської лінії, що простягалася від сучасного Бердянська річками Бердою та Кінськими Водами до Дніпра. Для нарощення тактичної ініціативи імператриці вдалося зіпертися на запорожців: за активну участь у військових діях на суші та морі впродовж російсько-турецької війни 1769-1774 рр. кошовий отаман П. Калнишевський був нагороджений золотою медаллю з діамантами, а тисяча козаків - срібними медалями.

Згодом і у стані кримських татар російські переговорники знайшли «слабку ланку». Нею виявилися один з представників правлячого ханського роду - Шагін Гірей та проросійська партія, яка групувалася навколо нього. В липні 1771 р. 30-тисячна армія під рукою князя Долгорукого вступила на кримську землю, заручившись підтримкою 60-тисячної ногайської орди, що вийшла з підданства хана. На ханський престол був посаджений Сахіб-Гірей. Після тривалих безрезультатних переговорів з новим ханом російська сторона вдалася до силового «принуждения к миру» - зважаючи на масове знищення мирного населення і руйнування татарських селищ, що розпочалися у вересні 1772 р., татари змушені були погодитися на підписання договору про «незалежність» ханату від 1 листопада 1772 р.19.

(21) липня 1774 р. біля болгарського села Кючук-Кайнарджи між двома імперіями було укладено мирний договір. У арт. 3 угоди проголошувалося (цитується мовою оригіналу): «Все Татарские народы [...] без изъятия от обеих Империй имеют быть признаны вольными и совершенно независимыми от всякой посторонней власти, но пребывающими под самодержавною вла- стию собственнаго их Хана Чингисскаго поколения, всем Татарским обществом избраннаго и возведеннаго, который да управляет ими по древним их законам и обычаям, не отдавая отчета ни в чем никакой посторонней Державе; и для того ни Российский Двор, ни Оттоманская Порта не имеют вступаться как в избрание и возведение помянутаго Хана, так и в домашния, политическия, гражданския и внутренния их дела ни под каким видом, но признавать и почитать оную Татарскую нацию20 в политическом и гражданском состоянии по примеру других Держав, под собственным правленим своим состоящих, ни от кого, кроме единаго Бога, независящих...».

Росія не поспішала

Похожие работы