(Назад)
(Cкачать работу)аспектів ринку на базі державних гарантій, що відображені в наданні їм державного статусу СРО. Вперше СРО виникли у США після прийняття в 1934 р. закону про фондові біржі. Згідно з цим законом фондові біржі використовувались як засіб регулювання на РЦП. Саморегулівні організації існують як на міжнародному рівні (Міжнародна федерація фондових бірж), так і на національному (NASD у США, ПАРТ АД у Росії, ПФТС в Україні). До прав СРО належать такі:
• розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності й операцій на ринку;
• професійна підготовка кадрів і встановлення вимог, обов'язкових для функціонування на певному ринку;
• контроль за дотриманням учасниками ринку правил і нормативів;
• інформаційна діяльність на ринку;
• забезпечення зв'язку, представництва і захисту інтересів учасників ринку в державних органах управління.
Переваги регулювання СРО: розробка стандартів діяльності учасниками ринку відповідно до його особливостей; зменшення витрат держави на утримання бюрократичного апарату; створення етичних норм взаємодії, що неможливо шляхом правового регулювання; контроль з боку учасників ринку, що значно вимогливіший, оскільки учасники безпосередньо зацікавлені в нормальному функціонуванні ринку.
До недоліків такої форми регулювання належать можливість зловживань з боку СРО з метою перешкоджання проникненню конкурентів на ринок; можливе дублювання державного регулювання, оскільки уряд може контролювати ті ж питання; СРО можуть виявляти небажання застосовувати санкції проти своїх членів. Нині форма інституційно-правового регулювання вважається допоміжною, а її застосування на ринках, що розвиваються, потребує особливих застережень.
Регулювати РЦП переважно на рівні рекомендацій можуть також міжнародні організації з метою зближення національних законодавств, інтеграції національних ринків у світовий фінансовий ринок, створення умов для захисту інвесторів. До таких організацій належать IOSCO — Міжнародна організація комісій з цінних паперів і згадувана FIBS — Міжнародна федерація фондових бірж.
Список використаної та рекомендованої літератури
Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — Μ.: ИНФРА-М, 1996. Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. — Львів, 1995. Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001. Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — К.: ВІРА-Р, 1998. МендрупО. Т.,ШевчукІ. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.—К.:Вид-воКНЕУ, 1998. Мерпгенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Изд-во КИА, 1997. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. — К.: Феникс, 1998. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. —К.: Феникс, 1997. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.,1993. Пересада А. А. Інвестиційні процеси в Україні. — К.: Лібра, 1998. Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери в Україні. — К., 2001. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. — К.: МАУП, 2000. Фондовий
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы