Читать реферат по авиации и космонавтике: "Утворення планет" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Рівновага встановилася. Плазмі тісно, але вона не може вирватися назовні, розірвати кулю і розкидати її обривки в усі боки. А тяжінню не вдається здолати тиск плазми і продовжити стискання кулі. Сліпуча біло-жовта куля перейшла в стійку стадію. Вона стала зорею, яку ми називаємо Сонцем. Тепер мільярди років ця зоря світитиме рівним і яскравим біло-жовтим світлом, не змінюючи розміру й температури, поки всередині неї не вигорить весь водень. Але і тут у запасі в зорі є ще кілька «хитрих» ядерних реакцій, що допоможуть їй жити далі. Як тільки паливо перегорить, тобто перетвориться на гелій, зоря знову стиснеться, у її надрах природно підвищиться температура, але вже до сотень мільйонів градусів із ще сильнішим тиском, і тепер уже «запалиться» гелій, у процесі згоряння перетворюючись на важчі елементи. Стискання знову припиниться. Коли всі можливі реакції «згоряння» будуть вичерпані, зоря стиснеться і стане невеликим білим карликом, який поступово охолоне, потьмяніє, а потім згасне. У космосі похмурою холодною головешкою пропливатиме колись яскрава, палахкотлива зоря.

Як бачимо, з водню в надрах=зір у ядерних реакціях синтезу «варяться» ядра атомів усіх елементів. І, напевно, можна сказати, що саме в надрах зір зароджується життя. Адже саме тут виникають ядра «атома життя» — Карбону, а за ними і ядра атомів усіх інших елементів таблиці Менделєєва, що забезпечують зародження життя.

Але досить часто важкі елементи продовжують жити в просторах Сонячної системи. Так, у багатьох зорях, що утворилися з більших згустків туманностей, ядерні реакції відбуваються занадто бурхливо і газовий тиск виявляється набага-

то сильнішим за тяжіння. Воно роздуває згусток, рве його на шматки, розкидаючи в усі боки. Такі грандіозні спалахи-вибухи в зоряному світі іноді спостерігаються із Землі і називаються спалахами наднових зір. У результаті вибуху зоря розсіюється в міжзоряному просторі, розсіюючи по ньому важкі елементи. Це основне джерело таємничої, життєво важливої домішки, що сприяє зародженню нових зір.

Останнім часом рядом астрономів була здійснена величезна робота щодо вивчення зір, їхнього походження, природи випромінювання й еволюції. Як це не дивно, але про утворення й еволюцію деяких типів зір зараз відомо більше, ніж про утворення нашої планетної системи.

Усім відомо, що за хімічним складом зорі становлять собою водневі й гелієві плазми. У їхньому складі присутні також інші елементи, але в дуже незначних кількостях. Якщо говорити про супутники нашого Сонця, ті обривки туманності, що відірвалися від центрального згустку під дією відцентрової сили і почали кружляти довкола нього, то в них теж присутні важкі елементи, що сприяють побудові «живої» субстанції, яка забезпечує життя багатьох космічних об'єктів (зір, туманностей, планет). Саме в них створюються умови, що сприяють

Похожие работы