Читать реферат по архитектуре: "Архітектурні форми і стилі" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Нижня смуга карниза опоряджується іоніками. Це суцільний рельєфний орнамент з елементами рисунка яйцеподібної форми.

Корінфський ордер досяг свого повного розвитку у Стародавньму Римі. Застосовувався для опорядження як зовнішніх конструктивних елементів будівлі, так і всередині її. Витонченість і краса його декоративних елементів створює враження багатства і розкоші. Цей ордер легко впізнати за капітеллю, яка виглядає як кошик, заповнений рядами листя, розміщеними один над одним. Карниз ордера також оздоблений різними ліпними прикрасами. Колона опоряджується канелюрами і спирається на базу.

Складний архітектурний ордер увібрав у себе ті чи інші елементи оздоблення з інших ордерів.

За конструкцією ордер може бути повним і неповним. При повному ордері колона стоїть на постаменті (п'єдесталі). Ордер складається з постамента, колони і антаблемента. При неповному ордері колона стоїть на стилобаті, а всередині будівлі — на підлозі. Такий ордер складається з двох частин: колони і антаблемента. Колона (див. рис. 1) — це несуча конструкція будівлі, що складається з цоколя (бази), стовбура і капітелі. В антаблементі — верхній частині споруди, що лежить на колонах, також визначають три частини: архітрав, фриз і карниз. Співвідношення розмірів колони й інших конструкцій будівлі визначають за допомогою модуля. За модуль служить нижній діаметр колони. Це дає змогу створити композицію будівлі такою, щоб всі архітектурні елементи за формою і художнім змістом гармоніювали один з одним.

Для визначення розмірів окремих елементів ордера загальну висоту його поділяють на 19 рівних частин. На п'єдестал відводять 4 частини, на колону 12 і на антаблемент — 3. При цьому величина нижнього діаметра колони складає в тосканському ордері 1/7, в доричному — 1/8, в іонічному — 1/9, в корінфському і складному ордерах — 1/10 частину його висоти.

Започатковані класичні форми протягом віків розвивались, але не за рахунок змін у стояково-балковій конструкції, а завдяки доповненням у їхньому декоративному оздобленні. Це дало змогу ще у Стародавньому Римі збудувати багато величних споруд, які й сьогодні є взірцем класичної архітектури.

Архітектурні ордерні форми Стародавньої Греції і Стародавнього Риму в подальшому стали основою для формування нових стилів. Під впливом змін в житті суспільства один архітектурний стиль змінювався іншим: ренесанс (14—поч. 17 ст.), бароко (16— 18 ст.), рококо (І пол. 18 ст.), класицизм (17—перша пол. 19 ст.), ампір (поч. 19 ст.) і модерн (кінець 19—поч. 20 ст.).

Рис. 3. Архітектурні елементи будівлі:

1 - лопатка; 2 - ніша; 3 - статуя; 4 - поверхня, рустована під кам'яні плити; 5 - сходи; 6 - двері; 7 - пілястра; 8 - вікно; 9 - цоколь; 10 - фільонка; 11 - карниз; 12 - балюстрада; 13 - ваза; 14 - аттік; 15 - фронтон; 16 - аркада; 17 - сандрик Рис. 4. Архітектурні обломи:

a — полиця; б — пасок; в — вал; г — прямий четвертний вал; д — зворотний четвертний вал; є — викружка; ж — пряма четвертна викружка; з — зворотна четвертна

Похожие работы