Читать реферат по архитектуре: "Архітектура як професія" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Сучасна проблема професії загострилася в XIX ст. у зв'язку з розвитком техніки будівництва. Архітектору знадобилися значні інженерні знання. Розвиток міст потребує від архітектора специфічних знань з області інженерно-транспортних мереж, соціальних, економічних та інших проблем міста. Професіонала архітектора починають готувати два типи навчальних закладів – художні і технічні. На рубежі XIX і XX ст. навіть виникає спеціальність інженер-архітектор, що протистоїть архітектору-художнику.3. Специфіка архітектурної професії

Видатний французький архітектор ХХ ст. Жорж Канділіс визначив сутність архітектурної творчості як діяльність «для людини». У завдання цієї діяльності він уключив не тільки створення середовища, комфортного фізіологічно, але, насамперед, комфортного духовно .

Таке розуміння архітектури затвердив у ньому Ле Корбюзьє. Молодим студентам архітекторам «Ле Корбюзьє вказав шляхи просування до нового в архітектурі, нові матеріали архітектури.

Це були не тільки камінь, бетон, цегла, дерево або метал, але головним чином Простір — Зелень — Сонце!

… Він переніс нас з вузькоматеріального сприйняття архітектури у всеосяжне, змінивши і піднявши духовний зміст архітектурної творчості...

- Бачите двері? Пройдіть через них, спустіться сходами, вийдіть на вулицю. Навпроти ви побачите великий універсальний магазин «Об бон марше», праворуч і ліворуч невеликі магазини. З одного боку бульвар Сен-Жермен де Пре, з іншого боку - Монпарнас. Пройдіться пішки, подивіться на людей, на будинки, на усе, що буде оточувати вас. Спробуйте зрозуміти життя. Якщо у вас є очі, ви будете гарним архітектором. Якщо ви сліпий, тим гірше для вас, змінюйте професію. Архітектура - це життя. Її не вивчають у школі. Її відчувають! Це усе, що я можу вам сказати» [с. 26,29].

Як приклад такого «життя» Канділіс приводить архітектуру, для якої питання прагматики й естетики органічно нерозривні, - архітектуру кам'яниці грецького селянина, де побут і творчість виявляють єдиний життєвий процес.

«У годині їзди на човні від Пірея, на острові Егіна, селянин на ім’я Родакіс побудував будинок власними руками. Розташований серед виноградників, він піднімається на пагорбі, що домінує над морськими просторами, відкритий чотирьом вітрам.

Це був 1933 рік. Мені було 20 років, я був студентом Афінського політехнічного інституту.

Той, хто направив мене на відкриття «будинку для людини», був моїм учителем, надзвичайним наставником, філософом, художником, поетом — усім чим завгодно, але не архітектором у класичному розумінні цього слова. Його звали Дмитро Пікіоніс.

Дорогою я став наводити довідки. Мені відповіли:

Будинок зі статуями?

Зі статуями? А втім, чому б і ні!

Нарешті я побачив будинок незвичайної краси, що злився із природним оточенням, і селянина... Оскільки це був його світ, його життя, Родакіс вклав у свій утвір усю душу, усе своє серце і всю уяву. І додав ще зовсім несвідомо те, що необхідно будівлі, щоб стати архітектурою, - любов і почуття.

Цей об'ємний конгломерат, що панує над навколишнім простором, старий селянин прикрасив скульптурними зображеннями вусатих голів, розміщених по кутах кубічних об'ємів. Погляди ліпних масок були спрямовані до обрію. Ці

Похожие работы