- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
План
Форми комічного у мистецтві Сенс трагічного конфлікту Тотемізм – міф – мистецтво Карнавальна культура від Середньовіччя до Новітніх часів Мода як форма естетичної діяльності Свято як естетичний феномен Герменевтична концепція мистецтва Г.Г. Гадамера «Відкритість» і «недовимовленість» в мистецтві Наявність мистецтва у доісторичної людини Людська особистість – головний предмет мистецтва Відродження Реалізм у творчості В.В. Верещагіна Поєднання романтизму і реалізму в творчості Вєніціанова Інтерпретація сновидінь в сучасному мистецтві Вплив ідеї інтуїтистів на мистецьку практику Місце праці І.Я.Франка «Із секретів поетичної творчості» для розвитку української естетики Український естетичний дискус к.ХІХ – п.ХХ ст Особливості вітчизняної естради в Україні
Список використаної літератури
Форми комічного у мистецтві Становлення комічного відбувалося в умовах давньогрецької культури на перехресті надзвичайно яскравих міфологічних джерел, мистецької практики й теоретичних обгрунтувань. Назва ця походить від грец. сотісох – веселий, смішний. Комічне, як і трагічне, має міфологічні джерела і пов'язане з життєстверджуючим, оптимістичним світосприйманням бога Вакха – бога вина, виноробства, щедрого виночерпія. Щодо мистецької практики, то привертає увагу той факт, що навіть у, ХХ ст. триває своєрідне відкриття саме авторів комічних творів. Йдеться про спадщину Менандра – видатного комедіографа доби еллінізму.
Отже, мистецька практика щодо втілення комічних суперечностей розпочалася з часів античності, була багатожанровою і стала фундаментом у розробці комедійних тем, відтворенні гумористичних, сатиричних, іронічних або гротескних характерів.
Теоретичне осмислення комічного також має тривалу і складну історію, витоки якої тяжіють до естетики Арістотеля. Важливо зазначити, що саме Арістотель запропонував такий підхід до аналізу комічного. Цей аналіз спирався на принцип контрасту, протистояння: потворного і прекрасного, трагічного і комічного. Арістотелівський підхід в історії естетики повторюватиметься неодноразово, змінюючись залежно від того, якої системи категорій дотримується дослідник. Так, комічне розглядається через протистояння нікчемного і піднесеного (Кант), псевдозначного і значного (Гегель), безкінечної доцільності і безкінечного свавілля (Шеллінг).
На межі XIX і XX ст. з'являються дослідження Зігмунда Фрейда «Дотепність і її ставлення до безсвідомого» та Анрі Бергсона «Сміх», які відкривають нові шляхи у дослідженні комічного завдяки наголосу на ролі безсвідомих психічних процесів у виникненні сміху – емоційно-естетичної реакції людини на комічне.
У сучасній естетичній науці стосовно сміху вживають поняття «синкретичний», тобто такий, який об'єднує різні форми сміху (іронічного, гумористичного, радісного, злісного тощо). Комічне має різно- манітні форми, що протистоять високим естетичним ідеалам. Це гумор, сатира, іронія, сарказм, гротеск. Спираючись на форми комічного, митець створює такі самі різноманітні відтінки відбиття сміху в мистецьких творах. І хоча, скажімо, творчість таких письменників, як Ф. Рабле, М. Гоголь, М. Твен, Б. Шоу, К. Чапек, А. Чехов, Остап Вишня, пов'язана з жанром комедії, кожний з
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Тема: Культура та естетика |
Предмет/Тип: Культурология (Контрольная работа) |
Тема: Культура та естетика |
Предмет/Тип: Культурология (Курсовая работа (т)) |
Тема: Естетика і мистецтвознавство. Естетика і етика |
Предмет/Тип: Культурология (Реферат) |
Тема: Етика та естетика |
Предмет/Тип: Этика, эстетика (Контрольная работа) |
Тема: Етика та естетика |
Предмет/Тип: Этика, эстетика (Контрольная работа) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы