Читать реферат по архитектуре: "Федір Солнцев – археолог і реставратор" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

За вказівкою імператора записку Ф.Солнцева надіслали митрополитові Київському Філарету, якому при цьому доручалося забезпечити належні умови для здійснення запропонованої програми. Філарет також мав засвідчити через єпархіального архітекта, що саме треба полагодити в Софійському соборі і з'ясувати в Академії мистецтв, яким способом можна виконати пропозиції Ф.Солнцева. Крім того, імператор видав указ про створення "Комітету з благонадійних духовних і цивільних осіб для нагляду..." за реставрацією Софійського собору. Виконуючи його, київський генерал-губернатор Д.Бібіков призначив до складу Комітету статського радника Писарева, надвірного радника Юзефовича, надвірного радника Матюшина, діловода канцелярії київського генерал-губернатора Єремєєва - людей, далеких від мистецтва (6).

Комітет згодом став головним розпорядником коштів, виділених синодом на реставрацію храму. Взимку 1844 року собор оглянув єпархіальний архітект П.Спарро. Він відхилив пропозицію Ф.Солнцева використати мідні дошки як основу для нового живопису і воднораз як захист для фресок XI століття, зазначаючи що вони заіржавіють від постійної вологості (7). Участь професійних художників у цих роботах більш не обговорювалась. Натомість залучали поденників, яких наймав маляр-підрядник І.Фохт.

Ф.Солнцев у 1844 році був присутній під час розкриття давніх фресок і наглядав за роботами. Безперечно, він потребував допомоги професійних художників, але коштів на утримання їх не виділяли (8).

Однак архівні документи свідчать, що Ф.Солнцев все ж таки запросив до роботи в Софійському соборі професійних художників С.Мартинова і М.Шурупова, але їхня роля в реставрації давнього живопису незначна. Так, М.Шурупов склав лише кошторис робіт і разом із Ф.Солнцевим знімав копії (9). Участь С.Мартинова в реставрації Софійського собору вивчена замало. Згідно з виявленими документами, це був скоріш за все художник-помічник Ф.Солнцева (10).

Розкриття давнього живопису в Софії Київській мало характер механічного зішкрібання за допомогою металевих знарядь. Тривало воно протягом двох років. Для очищення використовували спирт-алкоголь, найкращий поташ, просте мило, терпентин, макову олію (11). Кінець кінцем, попри втрати й потертості фарбового шару внаслідок грубої техніки розчищування, в соборі було відкрито, не рахуючи фресок у сходових баштах, 25 композицій, 220 зображень святих на повен зріст, 108 півфігур і величезну кількість орнаметів (12).

Як слушно відзначив Г.Вздорнов, "найкращим засобом подальшого збереження фресок Софії Київської була б цілковита недоторканність" (13). Та, на жаль, ні тогочасні естетичні уявлення, ні специфіка церковно-релігійного підходу до оцінки відкритих зображень не сприяли цьому. Релігійна свідомість вірників вимагала відновлення цілісності давніх зразків. Саме у цьому вбачалася основна роля реставрації.

Розкриття фресок тривало до 1849 року. Тим часом ще в 1844 році до Києва з Петербурга приїхав художник-іконописець М.Пєшехонов, що його Ф.Солнцев рекомендував використати для поновення розкритих фресок. Для проби М.Пєшехонов "поправив живопис" на арці, і Комітет дійшов

Похожие работы