Читать реферат по архитектуре: "Український архітектор Максим Мосціпанов" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

наслідки цих рекомендацій, але Мосціпанов працював у Баженова ще в вересні 1767 року. Як видно, молодий архітект (О.М.Лазаревський, автор замітки в "Кіевской Старині", називає його "первым малороссійским архитектором") з захопленням віддався своїй справі. На жаль, не відомо докладніше, чи встиг він вийти на широкий шлях мистецької майстерности. Але маємо підстави думати, ще не в одному будівництві того часу - і на Україні, і в Росії (в Москві) - він брав участь. Можливо, що в різних будовах (і репараціях) Квасова в Києві та Глухові, а також у маєтках Рум'янцева на Україні, залишився слід мистецького таланту Мосціпанова.

Але щось перебило мистецьку кар'єру українського архітекта. Можливо, що Мосціпанова потягло на Україну; можливо, що матеріяльні умови архітектурної праці не могли забезпечити його як слід; а ще треба сказати, що в очах тогочасного старшинського суспільства, яке щойно вилущилося з козацької, попівської, міщанської, ба навіть селянської шкаралупи, зайняття архітектурою як професією аж ніяк не могло імпонувати. А тут підійшла російсько-турецька війна, і наш архітект міняє перо військового канцеляриста на шаблю вояка. Року 1773 він дістав рангу поручника, а р. 1774 знаходився в штабі Рум'янцева, на посаді флігель-адьютанта "ранга капитанскаго". Військову службу він продовжує також після війни і р. 1779 дістає рангу секунд-майора.

У жовтні 1781 року Мосціпанов, тоді "абшитований майор", був призначений на Королівського городничого, а р. 1782 дістав ранг надвірного радника. Року 1787 він просив нагородити його орденом св. Володимира IV ступеня, але, здається, даремно. На посаді Королівського городничого Мосціпанов залишався довго, можливо, до кінця життя. Принаймні ще року 1797 колезький радник Максим Мосціпанов був городничим у Коропі. Останні роки Мосціпанова пройшли тихо в провінційному закутку. Мирно начальствував він над градом Коропом. Тут він і одружився з донькою коропчанина і коропівського казначея, колезького асесора Василя Лихошерстова - Марією, від якої мав кількох синів. Помер він десь в останніх роках XVIII або на початку XIX століття.

Не багата на факти біографія Максима Мосціпанова. Але вона викликає низку думок. Насамперед, чи справді з переходом на військову службу закінчилася мистецька діяльність Мосціпанова? Ми дуже мало знаємо про архітектурне і взагалі мистецьке життя на Лівобережній Україні в другій половині XVIII століття. Глухівське будівництво 1760 - 1770-тих років, в добу Малоросійської Колегії, церковне будівництво на Україні (особливо в Києві), яке пишним цвітом розцвіло в останні десятиліття вільного й багатого монастирського життя перед секуляризацією маєтків (1786 року), будування губерніяльних установ Лівобережжя в 1780 - 1790-тих рр., нарешті будівництво по великих маєтках української та російської знаті на Україні, - все це вимагало архітектурних сил і талантів.

Року 1788 за М.Мосціпановим рахувалося в Коропі і м.Нових Млинах 26 селян чоловіч. статі і 21 селянка.

Архітектурне будівництво на Лівобережній Україні того часу було пов'язане з блискучим розвитком імперської архітектури, що залишив чудові пам'ятки європейського мистецтва на російському грунті. Будови Растреллі, Камероца і Ґравергі були й на Україні і вони мало чим поступаються перед найкращими творами цих великих мистців. Але було б величезною



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы