Читать реферат по педагогике: "Свято святого Валентина (сценарій)" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Лукаш вражено зупиняється.

Лукаш. Ти хто?

Мавка. Я – Мавка лісова.

Лукаш (не так здивовано, як уважно придивляється до неї)

А, от ти хто! Я від старих людей

Про мавок чув не раз, але ще зроду

Не бачив сам.

М а в к а. А бачити хотів?

Лукаш

Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така,

Як дівчина... бані, хутчій як панна,

Бо й руки білі, і сама тоненька,

А чом же в тебе очі не зелені?

(Придивляється)

Та ні, тепер зелені... а були,

Як небо, сині... О! Тепер вже сиві,

Ні, здається, чорні

Чи, може, карі... ти таки дивна!

Мавка (усміхаючись). Чи гарна ж я тобі?

Лукаш (соромлячись). Хіба я знаю?

Мавка (сміючись). А хто ж те знає?

Лукаш (зовсім засоромлений). Ет, таке питаєш!..

Мавка (щиро дивуючись)

Чому ж сього не можна запитати?

Он бачиш, там питає дика рожа:

«Чи я хороша?»

А ясень їй киває в верховітті: ,

«Найкраща в світі!»

Лукаш

А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав — дерево німе, та й годі.

Мавка. Німого в лісі в нас нема нічого.

Лукаш. Як ти говориш!

Мавка. Чи тобі так добре?

Лукаш. Дуже гарно, все-таки ти чарівна.

Мавка

Ти сам для мене світ, миліший, кращий,

Покращав, відколи ми поєднались.

Л у к а ш. То ми вже поєднались?

Мавка

Ти не чуєш,

Як солов'ї весільним співом дзвонять?

Лукаш

Я чую... Се вони вже не щебечуть,

Не тьохкають, як завжди, а співають:

«Цілуй! цілуй! цілуй!»

(Цілує її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.)

Я зацілую тебе на смерть!

Мавка

Ні, я не можу вмерти...

А шкода...

Лукаш

Що ти кажеш? Я не хочу!

Навіщо я сказав?!

Мавка

Ні, се так добре —

Умерти, як летюча зірка...

Лукаш

Годі! (говорить пестячи)

Не хочу про таке! Не говори!

Не говори нічого!.. Ні, кажи!

Чудна у тебе мова,

Так добре слухати... Що ж ти мовчиш?

Розгнівалась?

Мавка

Я слухаю тебе...

Твого кохання...

(Бере в руки голову його, обертає проти світла і пильно дивиться в вічі.)

Лукаш

Питай мене, кажи, що любиш, смійся...

Мавка

У тебе голос чистий, як струмок,

А очі — непрозорі.

Лукаш

Може, місяць

Неясно світить.

Мавка. Може... (Схиляється головою йому до серця і завмирає.)

Л у к а ш. Ти зомліла?

Мавка

Цить! Хай говорить серце... Невиразно Воно говорить, як весняна нічка.

Лукаш. Чого там прислухатися? Не треба! Ти виймаєш мені душу.

Мавка

Вийму, вийму!

Візьму собі твою співочу душу,

А серденько словами зачарую...

Я цілуватиму вустонька гожі,

Щоб загорілись,

Наче ті квітоньки з дикої рожі!

Я буду вабити очі блакитні.

Хай вони грають,

Хай вони сяють,

Хай розсипають вогні самоцвітні!

(Раптом сплескує руками.)

Та чим же я принаджу любі очі? Я ж досі не заквітчана!

Лукаш

Дарма!

Ти й без квіток хороша.

Мавка

Ні, я хочу

Для тебе так заквітчатися пишно,

Як лісова царівна!

(Виходить за сцену, несе квіти.)

Лукаш

Почекай!

Я сам тебе заквітчаю. (Іде до неї.)

Мавка (смутно)

(Кладе кілька світляків їй на волосся.)

Дай подивлюся... Ой, яка ж хороша! (Не тямлячись від щастя пориває її в обійми.)

Я ще набрати мушу. Я

Похожие работы