Читать реферат по литературе: "“Пісня над піснями” – невичерпне творче джерело" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

А Соломон, забувши, що він цар, якому всі скоряються, молить про любов юнку, боячись її образити чи принизити.

І щасливими були обоє, бо чистим було їхнє почуття.

Соломона справедливо вважали одним із наймудріших людей на землі. Та він не врахував, що жодна жінка не визнає переваги іншої в красі, в здатності любити. Коли цар каже Суламіфі: «Увидят тебя царицы, и превознесут, и поклонятся тебе наложницы, и восхвалят тебя все женщины на земле», - він помиляється, бо забуває, що у кохання є страшніший і вічний супутник – ревнощі.

Для бідної дівчинки з гірського селища цариця – втілення іншого життя, таємничого, прекрасного. Її найяскравіший спогад – як бігла вона за ношами цариці, намагаючись хоч на мить долучитися до іншого, дивовижного світу.

Навколо Соломона було багато розкішних, доступних, але легковажних жінок. Були, певно, й мудрі. Але лише Суламіф змогла дати йому неоціненне: справжнє кохання. Саме з нею Соломон зазнав усю повноту земного щастя і саме їй хотів дати все, чим володів: знання та владу. Він побачив у Суламіфі не лише рідкісної душі та краси жінку, а й допитливий розум, вдячного слухача та учня. Їм було добре вдвох, адже кожен із них прагнув не взяти, а віддати.

Астіс – зраджена дружина Соломона. Він розуміє її душевний стан і вибачає страшні оргії, гадаючи, що так їй легше впоратися з власними почуттями, забутися. Він не схвалював її вчинків, але й не заважав. Власне Соломон байдужий до того, що відбувається з колишньою дружиною, людиною, за яку він добровільно взяв відповідальність перед Богом. Можливо, саме за цю відповідальну байдужість до того, “кого ти приручив”, і було покарано Соломона?

Астіс не здатна вибачити: її кохання стало так само невмолимою ненавистю. Покинута цариця, навіть в оточенні щиро закоханих у неї людей, прагне смерті Соломона і Суламіфі. І знаряддям її помсти стає юнак, почуття якого, надія на взаємність, штовхають до непоправного.

Величезна скорбота і незнищенна вина перед юнкою, яка довірилася йому, ненароджене життя (Суламіф могла стати матір’ю) волали до закривавленого болем серця Соломона. І тому так природно звучать його слова: «…крепка, как смерть, любовь, и жестока, как ад, ревность; стрелы ее – стрелы огненные. Пламень Божий». Купрін наголошує на тій частині висловлювання, де йдеться про кохання. Ось чому до біблійних слів він додає: «каждая женщина, которая любит, - царица, потому что любовь прекрасна».

Минули віки, та історія кохання Соломона і Суламіфі збереглася і зігріває серця всіх, хто любить. Адже й досі кожен закоханий чоловік відкриває в коханій свою Суламіф, свою царівну.

На перстені царя Соломона було вирізьблено: “І це минеться...” В житті лише одному не дано піти в небуття. Це коханню, любові земній і небесній. На ній і тримається наш неспокійний світ.

видатний ліро-епічний твір Старого Заповіту

“Пісня пісень” – калька з гебрайського словосполучення “найкраща з пісень”.

Похожие работы