Читать реферат по истории государства и права: "Перебудова державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР" Страница 15

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

українізації довелося провадити Л.Кагановичу — довіреній особі Сталіна, який був направлений у травні 1925 р. в республіку з завданням "зміцни­ти партійну організацію України". В Україні він протягом 1925— 1928 pp. був генеральним секретарем ЦК КП(б)У. Каганович добре розумів, що процес "українізації" був для більшовицької партії лише тактичним засобом "зближення" з українським народом.

На кінець 1925 p. було досягнуто успіхів у справі "українізації" держапарату та культурно-освітніх установ. 78% шкіл соціального виховання на той час було переведено на українську мову, техніку­ми українізовано на 39% і т. д. Завершилась українізація сільського держапарату. Щодо центрального, окружних і районних апаратів. то в них вже працювало понад 50% українців.

Поряд з українізацією радянського і господарського апарату провадилася значна робота щодо розвитку культури інших націона­льностей, що проживали в Україні, забезпечення їхніх прав та інтересів. З цією метою було організовано Центральну комісію в справах національних меншин при ВУЦВК і такі ж комісії на місцях. Практикувалося залучення трудящих інших національнос­тей до радянського будівництва шляхом виборів до Рад, проведення національних конференцій, розгортання культурно-освітньої робо­ти мовами цих національностей, проведення справ у судах їхньою рідною мовою тощо. У місцях компактного проживання нацмен­шин створювалися національні адміністративно-територіальні оди­ниці.

Процес українізації викликав хвилю національного відроджен­ня, а найвідчутнішим його проявом став бурхливий розвиток гума­нітарних наук, українського театру і літератури. Непередбаченим і небажаним для правлячої партії наслідком українізації виявилося невпинне зростання ролі української інтелігенції, яка незабаром зазнала нищівного удару. Першим постраждав талановитий україн­ський письменник М.Хвильовий. Слідом за ним під удар попав нарком освіти УСРР О.Шумський, який вважав, що процес украї­нізації йде дуже повільними темпами. Потім настала черга відомого економіста М.Волобуєва.

Період, коли стало можливим здійснення політики коренізац (українізації), був обмежений. З формуванням наприкінці 20-х років командно-адміністративної системи під гаслами інтернаціо­налізму та дружби народів у країні була реанімована з царських часів політика русифікації. Курс на злиття націй, примарною озна­кою якого став висновок партійних теоретиків про формування нової історичної спільності — радянського народу, відзначався насильницькою асиміляцією націй в СРСР, занепадом національ­них культур, традицій і звичаїв.

Комуністична партія безоглядно знищувала у своєму середо­вищі і в суспільстві в цілому будь-які прояви національної специ­фіки як ворожі інтернаціональній пролетарській справі. Нищівній критиці, а з кінця 20-х років — жорстоким репресіям піддавались ті з комуністів, хто виступав на захист національних інтересів союз­них республік, відстоював право на вільний розвиток економічного, культурного й духовного життя всіх народів СРСР.


Интересная статья: Основы написания курсовой работы