Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Економічні ідеї соціалістів-рікардистів і чартизму" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Міністерство освіти та науки України

Тернопільська академія народного господарства

Реферат

на тему:

“Економічні ідеї

соціалістів-рікардіанців

і чартизму” Виконала:

Студентка групи ОПз-311/3

Попадюк Іванна Тернопіль – 2002

Промисловий переворот в Англії і повалення феодалізму у Франції поклали початок бурхливому розвитку капіталізму у ведучих країнах Європи. Програма капіталістичного розвитку суспільства одержала обґрунтування в буржуазній політекономії й у політико-правових теоріях лібералізму. Критика капіталізму містилася в численних соціалістичних і комуністичних теоріях , що з'явилися в перші десятиліття XIX в.

У цей час і прогресують економічні ідеї соціалістів-рікордіанців і виникає така течія як чартизм. Стимулом до виникнення цих теорій було різке майнове розшарування суспільства і погіршення положення трудящих, особливо найманих робітників, у результаті промислового перевороту, економічних криз і безробіття. У противагу буржуазному лібералізму й індивідуалізму соціалізм стала вираженням гуманізму своєї епохи.

Соціалістичні (колективістські, комуністичні) теорії спочатку одержали поширення в Англії й особливо у Франції. У 20–40-і рр. XIX в. було опубліковано багато різних по жанрі (науковий трактат, роман, стаття) добутків, що містять соціалістичні ідеї, більше, ніж за всю попередню історію людства. Соціалістичні теорії були численні і різноманітні.

У XIX в. комуністичними називалися теорії, що обґрунтовували ідеал, близький до ідей Мору, Кампанели, Морелли, Бабефа й ін. Тип суспільного ладу, за яким у марксистській термінології установилася назва “перша фаза комунізму (соціалізм)”, у XIX в. частіше називався колективістським (див.: Волгін В.П. Нариси історії соціалістичних ідей. Перша половина XIX в. М., 1976. С. 341).

У цей період теорії соціалізму з усіма їхніми різновидами впливали на суспільну думку найбільше як критика зростаючого капіталізму, як протиставлення ідеї “соціальності” буржуазному індивідуалізму й егоїзму. При усім своєму різноманітті політико-правова ідеологія соціалістів XIX в. істотно відрізнялася від попередніх соціалістичних доктрин по своїй методології, змісту і програмним вимогам.

Початок розвитку соціалістичної думки цього періоду поклали Шарль Фур'є (1772–1837 р.), Клод Анрі де Сен-Симон (1760–1825 р.) і Роберт Оуен (1771–1858 р.), основні праці яких були видані в 20–30-і рр. XIX в. Тоді ж (1828 р.) Буонаротті опублікував книгу “Змова в ім'я рівності, іменований змовою Бабефа”. У 1841 р. був перевиданий “Кодекс природи” Мореллі. Історично сформованим центром розробки й обговорення колективістських (соціалістичних) і комуністичних теорій у 20–40-і рр. став Париж. Тут створювалися напівлегальні чи таємні суспільства, видавалися газети, журнали і книги комуністичного напрямку, проводилися збора прихильників соціалізму і комунізму. Республіканський рух, сильне у Франції з часів Великої революції, усе більш здобувало соціальне фарбування, засвоюючи ряд колективістських ідей. Ідея політичної революції всі частіше з'єднувалася з ідеєю революції соціальної, політико-правові проблеми усе тісніше погоджувалися з проблемами власності, майнових гарантій прав і воль, з питанням, що загострюється, про протиріччя праці і капіталу. На початку

Похожие работы