Читать реферат по педагогике: "Родинне свято. Наші Бабусі (сценарій)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Родинне свято.

НАШІ БАБУСІ

Мета. Виховувати любов і повагу до старших членів родини — бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів ро­дини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

На середину зали виходять хлопчик і дівчинка. На виши­тому рушнику тримають хліб і сіль.

Учень. Добрий день, люди добрі,

Що сидять в нашій господі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

Учениця. Красиво і світло у нашій світлиці, Сонце у вікна нам світить ясне. Сьогодні у класі бабусине свято, І сонце від нас привіт їм несе. Кланяються гостям, кладуть хліб на стіл і сідають. Вчитель. Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі. Вони — невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабунечка, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому?

Діти. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше, ніж наші мама і тато, бачила в житті удвічі більше, ніж наші мамо й тато, і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, дівчата чи хлоп'ята, бо ми її пташенятка, ластів'ятка, поросятка.

Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця. Напевно, коли ти був бруднулею!

Учень.

Згадав! Це було тоді, коли я

Розірвав свої штанчата.

До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штани —

Все до бабці, не до тата:

Там безпечніш від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є,

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька подбає.

Учениця. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

Вчитель. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скіль­ки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспа­ла ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд доброти й любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі, коли поруч — онучата.

Учениця і учень. Тільки і світало,

Бабусина доля — Як пшеницю жала,

Як ота тополя, Та як повертались

Що посеред степу Доньки і сини.

В небо порина. А іще світало,

Вітер гне тополі, Як защебетали

Заметілі в полі. У дворі онуки,

Так біліє в бабці сивина. Наче ластівки.

Наткано їй горя — Бабусина доля —

Як два Чорних моря, — Як в степу тополя,

То роки голодні, А над нею небо —

То шляхи війни... Як віки.

Вчитель. У народі є багато різних приказок, прислів'їв про бабусь.

Діти читають.

Хто бабусю має, той потіху знає. Бабця скаже — як зав'яже. Там бабусині руки — де онуки. Бабусине слівце — плідне деревце.

Діти звертаються до бабусь.

1-й. Люба, добра бабусенько, Звертаємось до тебе,

Ми, твої онучата, Щоб щастя побажати.

2-й. Хоч твоє волосся Ти для нас найкращим

Густо посріблилось, Другом залишилась.

3-й. Ти нас батькові й матусі Як вирости чесними,

Помагаєш вчити, Як по правді жити.

4-й. Ми твої слова розважні І в життя твою науку

Пам'ятати будем, Понесемо

Похожие работы