Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Туберкульоз" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

ле­генях людини за інфікування її міко­бактеріями туберкульозу виявляється утворенням у них так званого первин­ного комплексу. Останній складається з невеликого фокусу специфічної пневмонії та ураження регіонарного середостінного лімфовузла — специ­фічного лімфаденіту. Морфологічні прояви інфікування тканини мікобак­теріями полягають у розвитку неспе­цифічної реакції (гіперемії, набряку), лейкоцитарної інфільтрації та розвитку проліферації клітин сполучної ткани­ни й формуванням під дією мікобак­терій та їх продуктів специфічного еле­менту туберкульозу, так званого гор­бика (tuberculum) або ж гра­нульоми (конгломерат горбиків). Особливістю цієї гранульоми (завбіль­шки від просяного зерна і більше) є її схильність до змертвіння та розпаду.

Фундаментальною одиницею ту­беркульозного ураження, центром горбика є так звані епітеліоідні кліти­ни. Постійними елементами горбика є також гігантські клітини Лангганса та лімфоцити (останні по периферії горбика), а також сполучна тканина.

Епітеліоідні клітини — це перепов­нені дезінтегрованими продуктами загиблих лейкоцитів та мікобактерій великі мононуклеари з блідою та піно-подібною від високого вмісту ліпідів цитоплазмою.

Скупчення мононуклеарів нагаду­ють тісно упаковані клітини епітелію, через що й названі вони були епітелі-оідними клітинами. Злиття цитоплазм мононуклеарних клітин в полінукле-арні утворює гігантські клітини, які є як у центрі, так і в зовнішній час­тині горбика. В центрі горбика міс­тяться казеозні (сироподібні) некро­тичні маси (вид сухого некрозу). Гра­нульома туберкульозу, як й інші гранульоми, має імуногенне походження (І.В. Давидовський, 1969). У своєму розвитку вона проходить 4 фази:

первинна альтерація тканин, розвиток клітинної гранульоми, деструкція клітин гранульоми та кінцевий скле­роз чи інкапсуляція осередку.

Первинний комплекс (туберкульоз) не має специфічних та виразних клінічних проявів. Відзначаються не­значна слабкість, алергічні явища, зокрема на шкірі гомілок, з'являють­ся вузлова еритема чи інші шкірні ви­сипки, часто збільшуються лімфовуз­ли шиї, підвищується температура тіла до субфебрильних значень та з'яв­ляється кашель. Часте первинне інфікування через його малосимп-томність не діагностується. Через 2— З тиж первинний комплекс у основної маси інфікованих починає затухати, обмежується (інкапсулюється) фіб­розною сполучною тканиною (оболон­кою), пронизується солями кальцію (під дією фосфату з загиблих клітин), утворюючи так звані петрифікати. У ча­стини інфікованих первинний комп­лекс не повністю інкапсулюється, і мікобактерії в ньому (особливо в лімфовузлі) повністю не гинуть, тому процес тліє. Про це свідчать випадки активізації первинного комплексу з дисемінацією мікобактерій та розвитком захворювання через багато років, не­зважаючи на підвищення імунітету до мікобактерій.

У 1—2 % інфікованих первинний комплекс не інкапсулюється, а при­зводить до розвитку туберкульозу ле­гень та (рідше) інших органів.

Як первинне інфікування, так і захворювання на туберкульоз раніше спостерігалось у дитячому та юнаць­кому віці. Зараз в економічно розви­нутих країнах, в тому числі й в Ук­раїні, хворіють на туберкульоз дорослі та люди похилого віку, серед яких є багато і первинно інфікованих у



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы