Читать реферат по истории: "Концепції сучасного природознавства в науках Древнього Єгипту" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Перший розпад відносять до 2150 – 2050 рр. до н.е. Єгипет розпався на тих, що ворогували між собою і дрібних держав. Занепад іригаційної системи і сільського господарства. Розвиток ремесла і торгівлі обумовлював зростання міст, зацікавлених в єдності країни, що служило передумовою для її нового об'єднання і відновлення іригаційного господарства. При Ментухотепе I країну знов було об'єднано під гегемонією Фів, які стали столицею Єгипту.

Середнє царство (ок. 2050 – 1783 рр. до н. э.) XII династії, при якій проводилися крупні іригаційні роботи у Файюмськом оазисі. З'явилися бронзові вироби. Розширився обмін з Сирією, Критом, на півдні – з Пунтом. При перших фараонах XII династії міжусобні війни ще продовжувалися. Лише при Аменемхете III (2-а пол. 19 ст. до н.е.), що подавив війну, зміцнилася централізована влада (столицею Єгипту став р. Іттауї). Проте посилення майнової нерівності викликало повстання бідноти, яке привело до нового розпаду країни.

Другий розпад Єгипту (1715 - 1554 рр. до н. е.) До Єгипту вторглися з північного сходу племена гиксосів. Яхмос I (Амасис) вигнав гиксосів з Єгипту.

Нове царство (1552 – 1070 рр. до н. е.). Почала широко застосовуватися бронза, з'явилися перші вироби із заліза, удосконалювалися техніка обробки металу, конструкція ткацького верстата і плуга, набули поширення колісні вози, розвивалося склоробне ремесло. З скорених і сусідніх країн як дань і шляхом обміну доставлялася сировина: срібло, свинець, мідь, ліс з Сирії і Палестини, золото, слонова кість з Куша, пахощі, цінні породи дерев з Пунта.

Збереглися вісті про флот, споряджений царицею Хатшепсут в Пунт.

Небувалих розмірів досягло приватне рабовласництво. Апогей могутності Єгипту був досягнутий при Аменхотепе III (в II половинах 15 ст. до н.е.). Посилення храмів, що отримували від фараонів величезні земельні наділи, рабів, золото і т. д., привело до зіткнення жреців з царською владою. Прагнучи ослабити жреців і номову знать, Аменхотеп IV (Ехнатон), спираючись на дрібних і середніх землевласників, провів релігійну реформу, відмінивши культ старих богів, і ввів культ єдиного бога сонця – Атона. Боротьба між фараоном і жрецями ослабила Єгипет, в 1-ій половині 14 ст. він втратив майже всі північні володіння. Після смерті Ехнатона при фараонах Тутанхамоне і Хоремхебе жреці та знать добилися відновлення старої релігії. При Рамзесі XII влада у Фівах фактично перейшла до верховного жерця бога Амона – Херіхору.

Пізній (Лівійсько-сансський і Персидський) період (1070-332 рр. до н. е.) характеризується повсюдним розповсюдженням заліза, широким розвитком грошового звернення і лихварства, розоренням мас трудящих, подальшим розповсюдженням кабального рабства і в той же час спробами заборони поневолення за борги (закони фараона Бокхоріса). Після чергового розпаду Єгипту в 2-ій половині 11 – початку 10 ст. ватажок лівійських військових поселенців Шешонк в середині 10 ст. запанував в Бубастісе і

Похожие работы