- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя »
зареєстрованого шлюбу. Шлюби між іноземними громадянами, зареєстровані в Україні у посольствах або консульствах іноземних держав (консульські шлюби), визнаються дійсними на основі взаємності, якщо ці особи на момент одруження були громадянами держави, яка призначила посла або консула (ч. 2 ст. 195 КпШС України). Кодекс установлює також, що шлюби між громадянами України, які проживають поза межами України, реєструються в консульських установах України.
У разі реєстрації шлюбу поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його реєстрації, вони визнаються дійсними в Україні, якщо до визнання немає перешкод, що випливають із статей 15—17 та 45 КпПС України. Шлюби іноземних громадян, оформлені поза межами України за законами відповідних держав, визнаються дійсними в Україні (ст. 196 КпПС України).
Норми про визнання шлюбів містяться у багатьох договорах про правову допомогу. В них зазначається, що у справах про визнання існування шлюбу застосовується законодавство договірної держави, яке застосовувалося для реєстрації шлюбу. Тут же визначається і компетентність органів, які беруть участь у розгляді справ про визнання шлюбів з "іноземним елементом".
3. Розірвання шлюбу. Відповідно до норм ст. 197 КпПС України розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні проводиться за законодавством України. Ця ж стаття встановлює органи, які є компетентними щодо розгляду справ про розлучення. Так, громадянин України, який проживає поза межами України, має право розірвати шлюб з одним із подружжя, що проживає поза межами України, незалежно від його громадянства, в судах України. У випадках, коли законодавством України допускається розірвання шлюбу в органах запису актів громадянського стану, шлюб може бути розірваний у консульських установах України. Справи про розірвання шлюбу за заявами громадян нашої держави, які проживають поза її межами, можуть розглядатися в судах України за дорученням Верховного суду України.
Чимало договорів про правову допомогу, наприклад, з Албанією, Грецією, Іраком, Італією, Народною Демократичною Республікою Йємен, Кіпром, Китаєм, Монголією, Югославією не містять колізійних норм щодо розірвання шлюбу. Інші ж установлюють колізійні прив'язки (основні, додаткові чи альтернативні), які визначають: 1) законодавство, що застосовується до умов розірвання шлюбу; 2) органи, компетентні розглядати ці справи. До розірвання шлюбу застосовується законодавство держави:
а) громадянами якої є подружжя в момент подання заяви (ч. 1 ст. 25 Договору з В'єтнамом) чи в момент порушення справи (ч. 1 ст. 26 Договору з Грузією, ч. 1 ст. 26 — з Молдовою, ч. 1 ст. 23—3 Кубою, ч. 1 ст. 26 — з Польщею, ч. 1 ст. 28 Мінської конвенції про правову допомогу 1993 p. і т. д.);
б) в установу якої подано заяву за умови різного громадянства осіб (ч. 2 ст. 25 Договору з В'єтнамом);
в) спільного місця проживання осіб із різним громадянством (ч. 2 ст. 26 Договору з Молдовою, ч. 2 ст. 26 — з Польщею та ін.);
г) орган якої порушив справу, якщо особи мають різне громадянство та проживають на територіях різних держав (ч. 4 ст. 26 Договору з Грузією, ч. 2 ст. 26 — з Молдовою, ч. 2 ст. 26 — з Польщею і т. д.).
За цими ж колізійними принципами визначається й
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы