він почав писати з 1870-х років, знаходячись під великим впливом Ж.Оффенбаха. Перетворюючи національні традиції комедійних вистав, Штраус склав спеціальний різновид віденської оперети. Одна з вершин творчості Штрауса в цьому жанрі – оперета “Летюча миша” (1874). Цей твір спочатку було холодно сприйнято віденською публікою і тільки після сенсаційного успіху в інших країнах була оцінена у Відні. В 1885 Штраус створив одну з самих популярних в Європі оперет “Циганський барон”. Серед інших оперет виділяються “Весела війна” (1881), “Ніч у Венеції” (1883).
У віденській опереті Штрауса велику роль відводиться музиці. В ній присутня стихія танцю (тому її можна назвати танцювальною оперетою) – польки, мазурки, галопу, чардашу і особливо вальсу, що насичує дійство стрімким рухом, дає відчуття святковості, романтичного підйому почуттів.
Драматургічно оперети Штрауса поступаються оперетам Оффенбаха. По змісту вони менше злободенні, в них відсутні сатиричний елемент, на перший план виступають ліричні мотиви. Традиції Штрауса продовжили в своїх оперетах О.Штраус, Ф.Легар, І.Кальман.
Штраус зробив великий вплив на композиторів, які зверталися услід за ним до стихії віденської пісенно-танцювальної музики, - Г.Малера, Р.Штрауса (опера “Кавалер троянди”), М.Равеля.
Найвидатніші музиканти-сучасники цінували його талант композитора і диригента.
Його твори:
комічна опера “Лицар Пасман”,
балет “Золушка”;
оперети – “Веселі віденські жінки”;
“Індиго і 40 розбійників”;
“Літаюча миша”;
“Каліостро у Відні”;
“Принц Мафусаїл”;
“Сліпа Корова”;
“Мереживна хустинка королеви”;
“Весела війна”;
“Ніч у Венеції”;
“Циганський барон”;
“Сімпліціус”;
“Княгиня Нінетта”;
“Лісовий сторож”;
“Богиня благо розуму”;
“Віденська кров”;
для оркестру – 168 вальсів,
в т.ч. “Прощання з Петербургом”;
“Ранкові листки”;
“На чудовому блакитному Дунаї”;
“Життя артиста”;
“Казки Віденського лісу”;
“Радійте життю”;
“Новий Відень”;
“Тисяча і одна ніч”;
“Віденська кров”;
“Осінні голоси”;
“Улюблений вальс”;
“Імператорський вальс”;
177 польок, в т.ч. “Бал юристів”;
73 кадрилі;
43 марші: “Персидський марш”;
31 мазурка і галоп: “Легка кров”.
Брукнер АнтонБрукнер (Bruckner) Антон (4.ІХ.1824, Ансфельден. поблизу Лінца – 11.Х.1896, Відень) – австрійський композитор. В ранньому віці працював органістом. потім учителем. Музичну освіту отримав самоучкою. Професійним музикантом став після перемоги на конкурсі органістів в Лінці в 1853 р. Працюючи органістом в Лінцськім соборі, Брукнер писав духовну, хорову та органну музику. В 1866 переїхав до Відня. З цього ж року викладав у Віденській консерваторії. Серед його учнів – Г.Малер, А.Нікіш, Ф.Клозе. В 60-80-ті роки Брукнер створив свої симфонії, тільки вони виконувалися рідко. Після смерті Брукнера творчість композитора пропагували диригенти Ф.Мотль, Ф.Вейнгартнер, Г.Леві, Ф.Льове, Й.Шальк, З.Окс.
В 1912 А.Тьоллеріх поклав початок руху за пропаганду творчості Брукнера, завданням якого стали організація фестивалів. До 1936 виявлено підроблений текст симфонії Брукнера.
Брукнер – один із великих симфоністів другої половини 19 століття. Тісно зв’язаний з
Похожие работы
Тема: Музична культура Галичини на зламі ХІХ-ХХ століть |
Предмет/Тип: Музыка (Реферат) |
Тема: Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) |
Предмет/Тип: Музыка (Реферат) |
Тема: Музична грамота |
Предмет/Тип: Музыка (Реферат) |
Тема: Музична творчість Степового |
Предмет/Тип: Музыка (Курсовая работа (т)) |
Тема: Музична культура України |
Предмет/Тип: Музыка (Реферат) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы