Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Дванадцятипала кишка" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Вени верхньої порції першої частини дванадцятипалої кишки разом з венами пілоричного відділу відкриваються в v.gastroepiploica dexira (мал. 1.6, 1.7). Це субпілоричні вени. Нижня порція першої частини кишки дренується веною suprapylorica, що входить в v.portae або в v.pancreaticoduodenalis posterior superior. Анастомози між субпілоричними й супрапілоричними венами обплутують дванадцятипалу кишку.

Венозні аркади дванадцятипалої кишки супроводжують однойменні артеріальні аркади. Передні верхні вени впадають в v.gastroepiploicf dextra, у той час як задня верхня йдучи за загальну жовчну протоку, упадає в v.porta. Нижні вени впадають у верхню мезентеріальну, нижню мезентеріальну, селезінкову й першу тонко кишкову вени. 4. Лімфатична система дванадцятипалої кишки Дванадцятипала кишка багата шляхами лімфатичного дренажу. Він починається від коротких інтрамуральних стволів (лактілл), які відходять від слизуватої оболонки. Ці стволи формують два лімфатичних сплетіння: на власній пластинці слизуватої оболонки і потужніше - у підслизовому шарі. Лімфатична система дванадцятипалої кишки має тісні взаємозв'язки з лімфатичним апаратом шлунка, підшлункової залози, печінки й жовчних проток, які забезпечують загальні шляхи лімфо відтікання.

Лімфатичні колектори відходять від передньої й задньої стінок кишки й дренуються в передні й задні, як нижні, так і верхні, панкреатодуоденальні лімфовузли (мал. 1.8). Передня група лімфатичних вузлів знаходиться попереду від голівки підшлункової залози, а задня - позаду від неї. Ці вузли є основними для дванадцятипалої кишки й супроводжують артерії й вени. Далі вони дренуються в лімфовузли, розташовані в усті верхньої брижєєчної артерії. Крім того, від верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки лімфа (разом з лімфою від голівки підшлункової залози) іде у двох протилежних напрямках: нагору до печіночним й над пілоричним вузлам, а далі до черевних; вниз - до описаних вище панкреатодуоденальних лімфатичних вузлів. При метастатичному блоці цих лімфатичних вузлів можливий ретроградний лімфовідтік у лімфатичні вузли жовчного міхура й воріт печінки.

5. Гістологія дванадцятипалої кишки Стінка дванадцятипалої кишки складається із трьох оболонок: серозної (tunica serosa), м'язової (tunica muscularis), слизуватої (tunica mucosa) і підслизуватої основи (tela submucosa), відділеної від слизуватої оболонки м'язовою пластинкою (lamina muscularis mucosae). Найбільш значиме функціональне навантаження несе слизувата оболонка. У початковій частині кишки протягом 5-6 см. вона не має складок. Дистальнєє з'являються рідкі низькі, переважно поздовжні складки. В інших відділах — складки кругові. Висота їх збільшується в міру наближення до тонкої кишки. У місцях зрощення стінки кишки з підшлунковою залозою складки низькі, одна з них, як уже повідомлялося, лежить подовжньо у великого дуоденального соска (plica longitudinalis duodeni), а поблизу flexura duodenojejunalis вони йдуть у косому напрямку.

Площа слизуватої оболонки дванадцятипалої кишки значно збільшена за рахунок існування кишкових ворсинок. На 1 мм 2 розташовується від 10 до 40 ворсинок висотою 200-700 мкм.

Найважливішими й численними

Похожие работы