Читать реферат по педагогике: "Ворона А.М. Уроки Радості, Добра і Милосердя. " Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

адже завтра у мами день народження. Запитання: Хто з дітей найбільше любить красу, природу? Зробіть власний висновок. Запитання: А тепер скажіть чи все красиве – добре? Краса і потворність На сонячній галявині живе красуня – Краса. У неї багато-багато квітів. Як тільки є в світі квіти – всі ростуть у неї на галявині. Коли тихі сутінки опускаються на землю і все живе лягає спати, Краса іде до людей. Заходить в будинок, підходить до сплячої людини, кладе в головах квітку… Якщо людина спить так, що не чує ні завивання вітру, ні гуркоту грому, вона ніколи не бачить подарунка Краси. Тому що слідом за Красою їде від будинку до будинку Потворність. Це жахлива істота. В її злих очах ненависть і презирство до людей. Вона живе десь в смердючому болоті. Хто не відчував Краси, не прокинувся, не взяв квітку, не замилувався нею – вона до того і заходить, бере квітку і подає, - ніби яструб пташину, яка випала з гнізда. І сон людини, до якого прийшла Потворність, робить важким і тривожним. Сняться йому голі віти дерев і засохле поле. Діти, скажіть будь ласка, чому існує Краса і Потворність? Висновок: Однією з ознак Доброти є вміння бачити, сприймати і цінувати красу, все красиве в оточуючому світі. Все красиве від Любові, від Добра, все потворне від людської байдужості, заздрості, злоби. А тепер послухайте оповідання про красиве і корисне. Хризантема і цибулина Недалеко від хмари росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним, рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли : «Які ми красиві…». А поруч з Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір я зів’яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема зморщила носа й каже : - Як неприємно від тебе пахне! Дивлюся, навіщо люди тебе сіють, мабуть, щоб відлякувати бліх. Цибулина мовчала. Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою. Певно , що жінка зараз скаже: «Які гарні квіти в Хризантеми!» . Жінка справді підійшла до Хризантеми й сказала: - Які гарні квіти! Хризантема аж танула від утіхи. Потім жінка нахилилась, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула: - Яка гарна цибулина! Хризантема нічого не могла збагнути. Вона собі думала: « Невже й Цибулина може бути гарною?» Запитання: А ви як думаєте? Може бути гарною цибулина? Висновок: Запам’ятаймо, що все, що нас оточує – це багатство, яке треба берегти і примножувати. В природі все доцільне. І цибулина, і будяк, і лопух по-своєму красиві, їх краса , може, не така яскрава, як краса хризантем, троянд, але вона не менш приваблива. Запитання: А яку квітку ми називаємо квіткою сонця?(соняшник) Отже , на прощання я хочу прочитати оповідання про небесне світило, яке є прообразом доброти, світла і любові Квітка сонця На високому стеблі велика квітка із золотистими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилось з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку і дивиться, дивиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє. Вітає його: - Добрий день, сонечко, я так довго ждав тебе вночі. Сонце піднімається все вище і вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним своє золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і