Читать реферат по делопроизводству: "Документ – основна одиниця офіційно-ділового стилю" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Документ – основна одиниця офіційно-ділового стилю Офіційно-діловий стиль – це різновид української літературної мови, що відповідає певним усталеним формам спілкування між установами, окремою особою та установою, між посадовими особами. Офіційно-діловий стиль – мова ділових паперів (законів, кодексів, актів, постанов, наказів).

Сфера використання: офіційне, спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті; законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Головне призначення: регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях.

Підстилі: законодавчий (закони, укази, статути, постанови)

дипломатичний (міжнародні угоди, протоколи)

адміністративно-канцелярський(заяви, довідки, дорученн). Поняття «документ» у наш час є найпоширенішим у науках, що вивчають різні способи зберігання та передачі в суспільстві знання (або інформації). Існує безліч визначень документа, які зафіксували певні уявлення про те, що він собою являє.

Документ (у перекладі з лат.) – це «повчальний приклад», «спосіб доказу»). Донедавна послуговувалися визначенням, за яким документ – це засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини.

Є багато інших визначень поняття «документ», зокрема, у «Словнику української мови» є таке пояснення:

    Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь. Письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу. Письмовий твір, грамота, рисунок і т. ін. як свідчення про щось історичне, важливе1.

Українська радянська енциклопедія засвідчує, що документ – це:

    Письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або фактів, що спричинюють правові наслідки. Офіційне посвідчення особи. Історично достовірне письмове джерело. Матеріальний об’єкт, у якому міститься та або інша інформація2.

В Україні офіційно прийняті такі визначення документа, які зафіксовані в державних стандартах.

Документ – записана інформація, яка може розглядатися як одиниця у ході здійснення інформаційної діяльності (ДСТУ 2392-94)

Документ – матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу (ДСТУ 2732-94)

Документ – матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом, для її передачі у часі і просторі (ДСТУ 3017-95)

«Документ – інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі». (ДСТУ 2732:2004)

Функція документа – це його цільове призначення, органічно властиве йому, незалежно від того, усвідомлена чи не усвідомлена вона авторами. Дослідження показали, що документ поліфункціональний, тобто в одному і тому ж документі спостерігається переплетення різних функцій.

Можна виділити такі функції документа:

    інформаційну; соціальну; комунікативну; культурну; управлінську; правову; обліку; історичного джерела; кумулятивну; пізнавальну (когнітивну); гедонічну.


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы