- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
Діло майстра величає.
Звикай до діла змолоду – не будеш знати
на старості голоду.
Без діла жити – лише небо коптити.
Без діла слабіє сила.
Без діла людина старіє.
Всяке діло хоче, щоб коло нього панькались.
Всяке діло починай з голови
Українські приказки Мова ділової людини Усе життя людину супроводжує навчання, передусім людину діла, ділову людину. Не випадково народ каже: «Гарне діло йде сміло». Ця народна мудрість актуальна й сьогодні, в період докорінних суспільних змін, коли перед кожною діловою людиною постає дилема, влучно схарактеризована відомим у світі бізнесу американським менеджером Фредом Фішером: «У житті існує тільки два шляхи: залишити все так, як є, або взяти на себе відповідальність за зміну становища». Вагоме слово народ завжди ставив поряд із ділом, тісно їх пов'язуючи («Як словом, так і ділом»), водночас застерігаючи від легковажного слова: «Менше слів, а більше діла», «Не хвалися язиком, а хвалися ділом». У народі ніколи не поважали тих, хто «словами туди й сюди, а ділами нікуди», бо існує тверде переконання, що від легко сказаного слова до справжнього діла, «як від землі до неба». Тож прислухаймося до народної мудрості: «Діла говорять голосніше за слова». Саме ця мудрість має стати життєвим кредо ділової людини.
Прикметник діловий походить від іменника діло у значенні «робота, заняття людини, пов'язані з розумовим і фізичним напруженням», а також – «наслідки цієї діяльності». Тому в народі кажуть: не на словах, а на ділі довести щось; слово і діло поруч ідуть; словом і ділом допомагати; ділом сприяти, прислужуватися; діло на мазі (тобто «робота, справа налагоджена, не затримується»); діло стоїть за кимось або за чимось (коли з'ясовують причини затримки якоїсь справи); діло робити (тобто «працювати, робити щось корисне»); на ділі (тобто «практичною діяльністю, на практиці»); не стільки того діла (тобто «невелика, нескладна справа»).
Проте в українській мові більш поширеним є нормативний синонім до лексеми діло – іменник справа. Він значно ширший за лексичним значенням і вживанням, бо позначає не лише роботу людини, тобто те, чим вона займається (її діло, працю взагалі), а й конкретне заняття, пов'язане з виробництвом, службою, громадськими обов'язками. Тому й кажуть: службові (особисті, приватні) справи, земельні справи, пішов у справах, громадські (партійні) справи, стан справ. Саме слово справа (а не діло) вживається у складі назв установ та відомств (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, Інспекція у справах неповнолітніх); є складником найменувань службових посад (керуючий справами посольства, міністр внутрішніх справ, повірений у справах), а також назв професій (наприклад, це слово входить до складу застарілої назви ювеліра – майстер ювелірних (золотих, срібних) справ); вказує на фах, заняття, певну галузь знань або навичок (куховарська, військова, ковальська, педагогічна, гірнича справа); називає документи, що стосуються певної особи, тощо: переглянути справу підсудного, папка зі справами, особова справа, здавати (приймати) справи, справа Іваненка (як підшивка відповідних паперів, так і юридичний процес), слухати справу (вести судовий процес), заводити справу на когось (оформляти відповідні офіційні папери).
І все-таки
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Тема: Мова в житті людини |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова і мовлення в житті людини |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова як чинник формування людини і нації |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Українська мова – державна мова в Україні. Основні ознаки культури мови. Мова і мовлення |
Предмет/Тип: Делопроизводство (Реферат) |
Тема: Українська мова – національна мова українського народу, державна мова України |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы