Читать реферат по делопроизводству: "Мова ділової людини" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Діло майстра величає.

Звикай до діла змолоду – не будеш знати

на старості голоду.

Без діла жити – лише небо коптити.

Без діла слабіє сила.

Без діла людина старіє.

Всяке діло хоче, щоб коло нього панькались.

Всяке діло починай з голови

Українські приказки Мова ділової людини Усе життя людину супроводжує навчання, пе­редусім людину діла, ділову людину. Не випад­ково народ каже: «Гарне діло йде сміло». Ця народна мудрість актуальна й сьогодні, в період докорінних суспільних змін, коли перед кож­ною діловою людиною постає дилема, влучно схарактеризована відомим у світі бізнесу аме­риканським менеджером Фредом Фішером: «У житті існує тільки два шляхи: залишити все так, як є, або взяти на себе відповідальність за зміну становища». Вагоме слово народ завжди ставив поряд із ділом, тісно їх пов'язуючи («Як словом, так і ділом»), водночас застерігаючи від легковажного слова: «Менше слів, а більше діла», «Не хвалися язиком, а хвалися ділом». У народі ніколи не поважали тих, хто «словами туди й сюди, а ділами нікуди», бо існує тверде переконання, що від легко сказа­ного слова до справжнього діла, «як від землі до неба». Тож прислухай­мося до народної мудрості: «Діла говорять голосніше за слова». Саме ця мудрість має стати життєвим кредо ділової людини.

Прикметник діловий походить від іменника діло у значенні «робота, заняття людини, пов'язані з розумовим і фізичним напруженням», а та­кож – «наслідки цієї діяльності». Тому в народі кажуть: не на словах, а на ділі довести щось; слово і діло поруч ідуть; словом і ділом допома­гати; ділом сприяти, прислужуватися; діло на мазі (тобто «робота, справа налагоджена, не затримується»); діло стоїть за кимось або за чимось (коли з'ясовують причини затримки якоїсь справи); діло робити (тобто «працювати, робити щось корисне»); на ділі (тобто «практичною діяльністю, на практиці»); не стільки того діла (тобто «невелика, не­складна справа»).

Проте в українській мові більш поширеним є нормативний синонім до лексеми діло – іменник справа. Він значно ширший за лексичним зна­ченням і вживанням, бо позначає не лише роботу людини, тобто те, чим вона займається (її діло, працю взагалі), а й конкретне заняття, пов'язане з виробництвом, службою, громадськими обов'язками. Тому й кажуть: службові (особисті, приватні) справи, земельні справи, пішов у спра­вах, громадські (партійні) справи, стан справ. Саме слово справа (а не діло) вживається у складі назв установ та відомств (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, Інспекція у спра­вах неповнолітніх); є складником найменувань службових посад (керу­ючий справами посольства, міністр внутрішніх справ, повірений у справах), а також назв професій (наприклад, це слово входить до складу застарілої назви ювеліра – майстер ювелірних (золотих, срібних) справ); вказує на фах, заняття, певну галузь знань або навичок (кухо­варська, військова, ковальська, педагогічна, гірнича справа); називає документи, що стосуються певної особи, тощо: переглянути справу підсуд­ного, папка зі справами, особова справа, здавати (приймати) спра­ви, справа Іваненка (як підшивка відповідних паперів, так і юридичний процес), слухати справу (вести судовий процес), заводити справу на когось (оформляти відповідні офіційні папери).

І все-таки


Интересная статья: Основы написания курсовой работы