Читать реферат по делопроизводству: "Морфологічні засоби ділової мови" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Мова – найголовніший організатор

духовного життя, єдності й розвитку

народу. Там, де їй загрожує смерть,

настає хворобливий розклад нації;

де мова гине, помирає народ.

Дмитро Павличко Морфологічні засоби ділової мови Для офіційно-ділового стилю найхарактерніши­ми морфологічними засобами є: домінування іменників над дієсловами; широке використан­ня віддієслівних іменників, зумовлене прагнен­ням до об'єктивності та узагальнення; перева­га певних форм дієслова (зокрема інфінітива, безособових та описових лексичних одиниць) над іншими дієслівними формами та віддієслівними іменниками у певних жанрах ділової мови з метою вираження категорич­ності, імперативності; широке використання відіменникових прийменників з метою стандартизації ділового мовлення; мінімальне використання при­слівників, особових займенників, часток. Іменник

Абстрактні іменники у діловій мові переважають над конкретними, наприклад: «Цінову політику спрямувати на забезпечення еквівалентного товарообміну між сільським господарством та іншими галузями суспіль­ного виробництва, дотримання принципів вільного підприємництва і са­мофінансування» (з 10 іменників, наявних у реченні, лише один – ви­робництво можна умовно віднести до конкретних найменувань).

Інформативність офіційного стилю вимагає дієслівних сполучень «дієсло­во + іменник» на зразок робити ремонт, здійснювати організацію і не потребує заміни їх дієслівними формами ремонтувати, організовувати. Тому в офіційно-діловому тексті замість форми зобов'язався вживають узяв зобов'язання, вирішив – прийняв рішення, допоміг – надав допомогу та ін.

Використання стандартизованих віддієслівних та віддієприкметникових іменників в офіційно-діловому мовленні (іменники на -анн-я, -янн-я, -енн-я, -єнн-я, -інн-я, -ість) в узагальнено-абстрактному зна­ченні сприяє процесові термінологізації цих лексем уведенням їх у сталі словосполучення, наприклад: доукомплектування установки, без­платність освіти, введення в дію, гласність документа.

Як відомо, назви осіб за професією, посадою, званням часто утворю­ють паралельні форми чоловічого й жіночого роду (лаборант – лабо­рантка, учитель – учителька). Деякі форми жіночого роду мають яскра­ве розмовне забарвлення (бухгалтерка, директриса, продавщиця).

Паралельні форми чоловічого й жіночого роду вживаються за такими правилами:

1. Офіційними назвами посад, професій і звань слугують іменники у формі чоловічого роду: професор, академік, тракторист, лаборант, співробітник, секретар, бухгалтер, директор, начальник тощо, неза­лежно від авторства заяви (чоловік чи жінка), наприклад: Зарахувати (Є. Привалову) на посаду лаборанта (з тексту наказу); Прошу звільнити мене (С. Бережну) від виконання обов'язків диспетчера (заява).

2. Слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з ним у чоловічому роді (Директор школи наказав, Головний бухгалтер розпо­рядився). Якщо зазначено прізвище посадової особи, тоді залежні слова узгоджуються з прізвищем (Головний інженер управління В. С. Соколовська дала вказівку).

3. Вживання лексем жіночого роду виправдано там, де вказівка на стать не може бути виражена іншими засобами або є бажаною: виступ відомої співачки (актриси, балерини), успіх українських


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы