Читать реферат по эктеории: "Моделювання вищої освіти – ключового фактора формування кадрового потенціалу" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Моделювання вищої освіти – ключового фактора формування кадрового потенціалу Економічний прогрес розвинених країн опирається на концепцію розвитку людського потенціалу, а система освіти значною мірою цьому сприяє. За рахунок освіти високорозвинені країни отримують до 40% приросту ВВП.

Сьогодні освіта – це не лише головний фактор соціального й економічного прогресу, а й основа формування кадрового потенціалу. Адже капіталом сучасного суспільства стає людина, здатна до пошуку та освоєння нових знань, до прийняття нестандартних рішень. Усе більш усвідомлюється імператив виживання цивілізації і глобальної відповідальності кожної людини за майбутнє, збільшується різноманіття соціальних укладів суспільства; визнається об’єктивна необхідність розвитку в людей багатогранності та гнучкості мислення та сприйняття світу.

Інвестиції в освіту є найкращим і найвигіднішим варіантом витрат коштів. В умовах знаннєвої економіки гостро постає питання забезпечення зростання частки населення з вищою освітою. Фахівців вважають, що нею (часткою) має бути 60%. На сьогодні, за даними Мінпраці України, лише 5% економічно активного населення може бути віднесено до розряду спеціалістів вищої категорії, тоді, як, приміром, у Німеччині цей показник досягає 56%, у США – 41%.

Для забезпечення високої ефективності виробництва важливо не просто мати достатню кількість осіб з вищою освітою, а конкурентоспроможних професіоналів, підготовку яких мають забезпечити вищі навчальні заклади, зорієнтовані на високу якість освіти [1, с. 18-29].

Тобто інтелектуалізація економічного життя обумовлює потребу розвитку освіти, інвестицій у головну продуктивну силу – людину.

Теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспекти формування та використання трудового потенціалу розглянуто у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема, значний вклад у цьому контексті внесли: Д. Богиня, М. Долішній, М. Вороніна, Т. Заєць, Дж. Кейнс, В. Костаков, Е. Мейо, Л. Мельник, А. Панкратов, В. Приймак, В. Покрищук, Г. Сергеєва та інші.

Питання державної освітньої політики та управління освітою досліджували: В. Андрущенко, Л. Беззубко, В. Бобров, В. Дзоз, Д. Дзвінчук, О. Жабенко, О. Зайченко, В. Козубняк, В. Кремень, В. Лутай, В. Луговий, В. Майборода, В. Огнев’юк, Н. Островерхова, Н. Протасова, О. Падалка тощо.

Разом із тим ще недостатньо досліджені питання формування кадрового потенціалу перш за все через вищу школу. Їх можна розглядати на різних рівнях: макро- (в масштабах країни), мезо- (за галузевою ознакою), мікрорівнях (підприємства). Студенти, навчені на сучасному обладнанні, з використанням передових технологій, методологій, уміють мобільно мислити, узагальнювати. Вони приносять дивіденди не лише своїми знаннями і професійними навичками, розробками і дослідженнями, але і складають інтелектуальне багатство країни.

Освіта завжди належала до тих інституцій, від рівня розвитку та якості яких залежить прогрес суспільства та кожної особистості. Освіта – це визначальний чинник соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства неможливий без упровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, гуманізації

Похожие работы