Читать реферат по эктеории: "Визначення меж фірми як мережі інституційних угод" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Визначення меж фірми як мережі інституційних угод Інституціональна теорія вивчає фірму як мережу двосторонніх довгострокових контрактів між власниками ресурсів і менеджером, які заміщають ринок продуктів і ресурсів. В рамках таких контрактів цінові сигнали грають відносно невелику роль через забезпечення координації за допомогою команд [5, с.101].

А.Алчіан і Г.Демсец сформулювали  п'ять основних правомочностей, розподіл яких відбувається фірмою відповідно до домовленості її учасників:

- право на залишковий дохід;

- право на здійснення контролю над іншими учасниками;

- право укладати договори з усіма іншими учасниками;

- право зміни членства в команді;

- право продажу правомочностей [6, p. 783].

Питання меж фірми визначається моментом укладання певного типу контракту з перерозподілу вказаних правомочностей. Класифікації контрактів з економічної точки зору досить численні й проводяться за різними підставами. Розрізнюють наступні типи контрактів: повні й неповні; явні й неявні; зобов'язуючі й незобов'язуючі; короткострокові й довгострокові; стандартні й нестандартні (комплексні); що виконуються самі й захищені за допомогою третьої сторони; індивідуальні й колективні; контракти в умовах інформаційної симетрії й асиметрії; контракти, укладені від власного імені або з доручення тощо.

Інституціональна теорія виділяє, насамперед, два типи контрактів - контракт про продаж і контракт найму.

Контракт про продаж - добровільна угода між індивідами, однаково нейтральними до ризику, що визначає коло завдань, які будуть реалізовані в майбутньому по ходу виконання контракту. Мережа контрактів про продаж формує зовнішнє інституціональне середовище фірми (ринкові угоди купівлі-продажу товарів і послуг).

Контракт найму - угода між індивідом, нейтральним до ризику, і супротивником ризику, що визначає коло завдань, які можуть бути реалізовані в майбутньому по ходу виконання контракту. При цьому супротивник ризику передає індивідові, нейтральному до ризику, право контролю над своїми діями [7]. Сукупність контрактів найму складає внутрішнє інституціональне середовище фірми.

Фірма може укладати формалізовані й неформалізовані, повні й неповні контракти. Формалізованими називаються контракти, у яких чітко прописані правила, що структурують взаємодію сторін. У повному контракті зафіксовані всі значущі параметри угоди й описані всі можливі стани навколишнього середовища й дії сторін при кожному з станів. Неявні (імпліцитні) контракти містять умови "за замовчуванням".

Відповідно до класифікації Я.Макнейла, залежно від  повноти й ступеню формалізації, існує три типи контрактів - класичний, неокласичний і імпліцитний.

Класична модель контракту - це повний, формалізований, гарантований державою контракт, що припускає розірвання при виникненні конфліктів сторін. Він є похідним від контракту про продаж. "Класичний контракт може розглядатися як характеристика ринкових відносин, у яких ціни виконують домінуючу роль у забезпеченні координації, контролю й стимулювання".[8, с. 431]

Неокласичний (гібридний) контракт є неповним, гарантованим третьою стороною й передбачає безперервність відносин у випадку виникнення конфліктів. Він поєднує в собі елементи як контракту про продаж, так і

Похожие работы