Читать реферат по основам права: "Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно при перевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Афект фізіологічний відрізняється від афекту патологічного за принципом дихотомії: осудний - неосудний. Тому фізіологічний афект визнається одним з компонентів сильного душевного хвилювання, оскільки відрізняється від нехворобливих афективних реакцій дезорганізацією свідомості, що позначається на ступені вини. Кримінальна відповідальність за афективне правопорушення обумовлена, з одного боку принциповою здатністю особи усвідомлювати характер своїх дій і керувати ними, аз другого - визнанням того, що ця здатність певною мірою обмежена розладами сприйняття, мислення та волі.5

Поняття ж необхідної оборони визначено законодавцем в ч.1 ст.36 КК і є конституційним правом кожної особи, що закріплено в ч.3 ст. 27 Конституції України.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Відповідь на друге питання ми знаходимо у абзаці 1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991р. №4 “Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань”, в якому відзначалося, що дії осіб, які вчинили вбивство при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебували у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, належить кваліфікувати за ст.97, тобто за більш м’якою нормою, а не за ст.95 КК України 1960р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р.№ 1 “Про судову практику у справах про необхідну оборону” у п.12 наведену вище постанову від 1991р. визнала такою, що втратила чинність. Проте відповідного положення щодо кваліфікації вбивств за такої ситуації чинна постанова не містить.

Відсутнє відповідне положення і у постанові Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003р. №2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.

З наведених вище положень можна зробити два висновки:

1.Правило кваліфікації вбивства за вказаних обставин було упущено Пленумом Верховного Суду України і кваліфікувати вчинене слід, користуючись таким самим правилом, яке було відзначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991р. № 4.

2.Пленум Верховного Суду України, враховуючи положення ч.4 ст.36 КК України 2001р. вважає, що вбивство, вчинене одночасно в стані необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання, в усіх випадках виключає кримінальну відповідальність.

І дійсно, суди, як правило, кваліфікують злочинне діяння за нормою, яка передбачає менш суворе покарання у санкції статті. В.В.Сташис пояснює це тим, що законодавець вважає умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони менш небезпечним злочином, ніж умисне, вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання.6

Зі змісту ст.12 КК України випливає, що саме санкція статті є виразом суспільної небезпеки злочину, тобто при визначенні співвідношення тяжкості злочинів необхідно враховувати розмір одного основного виду покарання.



Интересная статья: Основы написания курсовой работы