Читать реферат по основам права: "Проблеми роз'яснень пленуму верховного суду України як джерела кримінально-процесуального права" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Проблеми роз'яснень пленуму верховного суду України як джерела кримінально-процесуального права

Правова природа роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та її законодавче вирішення потребує пильної уваги з боку юридичної науки. Слід зазначити, що окремі аспекти цієї проблеми досліджували А. В. Грищенко, Т. М. Добровольська, С А. Іванов, А. Г. Мазанов, Е. А. Смолєнцев,Х. Б. Шейнін та інші науковці.

Так, стаття 47 Закону України „Про судоустрій України” визначає, що кінцевою метою роз’яснень наданих Пленумом Верховного Суду України є ніщо інше як забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Така позиція законодавця є не зовсім вірною. Якщо б мова йшла про необхідність Пленуму Верховного Суду України надавати роз’яснення з метою забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, як того вимагає стаття 47 Закону України „Про судоустрій України” тоді б Верховний Суд України міг, наприклад, санкціонувати певні положення вироблені судовою практикою, які суперечили б нормам Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) та Конституції України в силу їх найбільшої поширеності. Тому необхідно вести мову про правильне застосування законодавства відповідними суб’єктами.

Цікавою, на мій погляд, є термінологія, яку використовує законодавець при визначенні повноважень Пленуму Верховного Суду України.

Зокрема, Пленум Верховного Суду України дає роз’яснення з питань застосування законодавства, на відміну від Конституційного Суду України, який дає офіційне тлумачення норм Конституції України та тлумачення норм права судами при вирішенні конкретних справ.

В першу чергу нас цікавлять роз’яснення з питань застосування законодавства, які дає Пленум Верховного Суду України та тлумачення норм права судами при вирішенні конкретних справ.

Як зазначав російський вчений професор С. О. Іванов, що між роз’ясненнями та тлумаченням досить тендітна та рухома межа (1).

Не випадково в літературі вірно відмічалося, що роз’яснення самі по собі є засобом судового тлумачення законів, його видом (2). Як зазначав професор С. О. Іванов різниця між роз’ясненням та тлумаченням в сфері дії: якщо роз’яснення мають вузьку сферу, приймаються судом та для судів, то тлумачення, як правило, носить більш загальний характер (1).

Перш ніж заперечувати або погоджуватись з вказаною точкою зору, спробуємо з’ясувати правову природу роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та тлумачень норм права судами при вирішенні конкретних справ.

По-перше, роз’яснення можуть надаватись тільки відповідним органом Верховного Суду України, яким є Пленум Верховного Суду України, а всі інші тлумачення норм права проводяться судами загальної юрисдикції при розгляді і вирішенні конкретної справи.

По-друге, надання Пленумом Верховного Суду України роз’яснень з питань застосування законодавства обумовлено таким його обов’язком як забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. До судів загальної юрисдикції відповідно до статті 18 Закону України „Про судоустрій України” віднесено і Верховний Суд України.

Отже, виникає питання, чи зв’язаний Пленум Верховного Суду України при

Похожие работы