(Назад)
(Cкачать работу)споживацьких, патерналістських настроїв у суспільстві. Так, в СРСР виключно на державу покладалася турбота про зайнятість населення, освіту, медичне забезпечення, культурний розвиток людей. Але за широкими програмами соціального захисту стояло гарантування лише мінімального прожиткового рівня, соціальна справедливість обернулася примітивною зрівнялівкою. Люди позбавлялися ініціативи, самостійності, відповідальності за добробут свій та своєї родини, свободи вибору діяльності. Іноді подібним шляхом йшли й респектабельні західні країни. У середині вісімдесятих виявилося, що суспільство, насамперед економіка, не витримує надмірні витрати, введені, як правило, соціал-демократичними урядами. Зі Швеції, Іспанії (де пенсія складала майже 100% зарплатні) почалося масове витікання капіталів із відповідними наслідками в економіці. В результаті останнім часом концепція соціальної держави (social state) плавно перевтілюється у “work state” або “fare state”, тобто наголос робиться на підтримці і заохоченні працюючих. При цьому держава все одно регулює економічну та соціальну діяльність (інакше просто не буде соціально орієнтованої економіки), але таке втручання не повинно порушувати процеси природного розвитку суспільства.
Україна, очевидно, за інерцією все ще робить наголос на забезпеченні державою багатьох благ. Але, об‘єктивно, поставлена мета на даному етапі не може бути реалізована. Сучасна Україна вже не має достатніх фінансових ресурсів, щоб гарантувати реальний соціальний захист усіх малозабезпечених. В деяких випадках держава вже робить кроки до впорядкування соціальних зобов‘язань, приведення їх у відповідність з реальним станом економіки. Це, наприклад, відмова від масових дотацій на утримання житлово-комунального господарства та перехід до адресних субсидій.
За таких умов вважається, що і надалі наголос варто переводити на суспільні регулятори, тобто на такі принципи соціальної держави: принцип рівних можливостей, принцип солідаризму принцип відносної незалежності суспільних відносин. Принцип рівних можливостей має на увазі, що держава лише створює умови та гарантії справедливої приватизації, чесної конкуренції, недопущення монополізації, рівного доступу до кредитних ресурсів, рівності перед законом (правоохоронними та контролюючими органами) тощо. Відповідно до принципу солідаризму, в контексті соціальної держави, особа, яка перебуває у певних несприятливих умовах, розраховує насамперед на підтримку близьких, громадських та професійних спілок, фондів. Тобто держава повинна створити суспільству такі умови, коли суспільство (його інститути) зможе саме надавати благодійну допомогу своїм членам. Але якраз із втіленням саме цих принципів в Україні спостерігаються значні труднощі. Наприклад, Бюро з питань демократії, прав людини та праці Держдепартаменту США звертає увагу на катастрофічний стан з реалізацією в Україні права працівників на створення об‘єднань для захисту своїх інтересів, права на колективне представництво та укладання трудових договорів. Як зазначається, у процесі реалізації Закону про колективні договори і угоди, незалежні профспілки потрапляють у невигідне становище, порівняно з тими, які входять у ФПУ Варто також згадати, що значна частина пропозицій семінару “Європейська
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы