Читать реферат по всему другому: "Love Will Save the World (after the sonnets by William Shakespeare)" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

cold. Як сорок зим, суворі й невмолимі, Чоло твоє поріжуть молоде,A врода юності більш не цвістиме І вже зів'ялим листям опаде,-Що скажеш ти, де молодості мати?Тоді в устах, розтратнику, твоїх Чи відповідь не краща від тієї “Оце мій син, на нього подивись, В ній виправдання старості моєї І свідчення, яким я був колись”. Раз по раз дивлячись на сина свого. Подібним станеш сам до молодого.р.5 But still Youth and Age will argue And Age will always envy to Youth p.4 Youth and Age Crabid Age and Youth Cannot live together Youth is full of pleasance Age is full of care. Youth like summer morn Age like Winter Weather-Youth like summer brave Age is full of sport Age's breath is short Youth is nimble, Age is lame Youth is hot and сold Age is weak and cold Youth is Wild, Age is faim Youth! I do adore thee!P.15. Shakespeare's plays and sonnets are masterpieces. Shakespeare expressed in them the variety of human nature.P.1.P.2. Amantes amentesЗакохані БожевільніP.16.SONNET 16But wherefore do not you a mightier way Make war upon this bloody tyrant, Time? And fortify yourself in your decay With means more blessed than my barren rhyme?Now stand you on the top of happy hours, And many maiden gardens yet unset With virtuous wish would bear your living flowers,Much liker than your painted counterfeit: So should the lines of life that life repair, Which this, Time's pencil, or my pupil pen, Neither in inward worth nor outward fair, Can make you live yourself in eyes of men. To give away yourself keeps yourself still, And you must live, drawn by your own sweet skill. Рівнять тебе до літньої пори?Ти сталіша, чарівніша від неїВесняний цвіт зірвуть лихі вітриІ літа мить мигне лиш над землеюНебесне око розсипає жаріньА то сховається в часи негоди,-І на красу, бува, лягає тінь В мінливості примхливої породиТвоєму ж літу в осінь не ввійти, Рокам краси твоєї не зітерти,І смерть тебе не годна досягти,-В моїх словах ти не підвладна смерті, Аж доки дишуть люди, бачить зір - В моїх словах ти житимеш, повір!Р.17.All human life is there in his plays; its greatness and its imperfections are alike. William Shakespeare possesses some special merit for every generation. Whether he is writing of history, or love, or tragedy, or comedy, things have meaning and value. It was his genius that gave the world poetry of a cleanest beauty.P.18. SONNET 66Tired with all these, for restful death I cry, As, to behold desert a beggar born, And needy nothing trimm'd in jollity, And purest faith unhappily forsworn, And guilded honour shamefully misplaced, And maiden virtue rudely strumpeted, And right perfection wrongfully disgraced,And strength by limping sway disabled, And art made tongue-tied by authority, And folly doctor-like controlling skill, And simple truth miscall'd simplicity, And captive good attending captain ill: Tired with all these, from these would I be gone,Save that, to die, I leave my love alone.Сонет 66Стомившись, вже смерті я благаю,Бо скрізь нікчемність в розкоші одна ,І в злиднях честь доходить до одчаю,І чистій вірності шляхів нема,І силу завива в кайдани,І честь дівоча втоптана у бруд,І почесті не тих хто гідний шани,ї досконалості ганебний суд,І злу добро поставлене в служниці,І владою уярмлені митці,І істину вважають за дурниці,І гине хист в недоумка в руці,Стомившись тим, спокою прагну я,Та вмерти не дає любов моя.Р.17SONNET 55Not marble, nor the gilded monuments Of princes, shall outlive this powerful rhyme;But you shall shine more bright in these contents Than unswept stone besmear'd with sluttish time. When wasteful war shall statues overturn, And broils root out the work of masonry, Nor Mars his sword nor war's quick fire shall burnThe living record of your memory. 'Gainst death and all-oblivious enmityShall you pace forth; your praise shall still find roomEven in the eyes of all posterity That wear this world out to the ending doom.So, till the judgment that yourself arise, You live in this, and dwell in lover's eyes. P.14.Sonnet 116Let me not to the marriage of true mindsAdmit impediments, Love