Читать реферат по психологии: "Організація психологічного супроводу" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Організація психологічного супроводу

У Національній доктрині розвитку освіти поставлені завдання щодо формування самостійної та самодостатньої особистості, здатної до професійного розвитку, активної адаптації на сучасному ринку праці та творчої самореалізації. Ці завдання пов'язані з новими вимогами суспільства до реформування української освіти

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи має володіти певними компетентностями:

Гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях.

Самостійно та критично мислити.

Бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення.

Усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані.

Творчо мислити.

Грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем.

Бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях.

Самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.

Реформування освіти в зазначених напрямах може відбуватись на принципах наукової обґрунтованості, а реалізувати їх допомагають такі науки, як педагогіка та психологія, що мають якісний методологічний апарат. Одним із напрямів цієї роботи є психолого-педагогічний супровід (ППС) - система підтримки та допомоги дитини в навчально-виховному процесі.

ППС у сучасній педагогіці та психології розглядається досить широко. Уперше цей термін з'явився в 1993 році у книзі «Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей» авторів Г. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникової. Також він зустрічається в роботах А. Деркача. Організація психологічного супроводу у школі була розвинута в роботах М. Бітянової. Автори цих робіт під психологічним супроводом розуміють систему професійної діяльності психолога та педагога, яка спрямована на створення спеціальних умов для повноцінного розвитку й успішного навчання дитини в конкретному освітньому середовищі. Як визначає М. Бітянова, «...психолог і педагог у цьому процесі не просто спостерігач, який стоїть поруч, він створює оптимальні соціально-психологічні умови для розвитку дітей, він іде з ними поруч».

М. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникова вважають, що особливість психолого-педагогічного супроводу в цінності самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. На їх думку, завдання дорослих - сформувати здатність і готовність вихованця до усвідомлення своїх можливостей і потреб, здійснення самостійного вибору. Психологу потрібно не перебирати ці вибори на себе, а навчити учня ставити та досягати індивідуальних цілей, співвідносячи їх із цілями оточуючих людей і соціальними цінностями. На думку цих дослідників, ППС здійснюється в різних за формами психологічних розвивальних заняттях.

Інші дослідники, такі як В. Петровський, уважають, що ППС - це програма зустрічей, спілкування психолога з дітьми, спрямована на створення умов для прояву й розвитку особистісних «устремлінь».

М. Качан уважає, що ППС створює умови, щоб діти й дорослі повірили у свої

Похожие работы