Читать реферат по лингвистике, филологии, языкознанию: "Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Непереможним є той народ, у якого є такі Аполони, що вміють виймати «з чудодійної прадідівської скриньки дорогоцінне зілля, корінь життя... вбирайте в себе його... і живіть ним...» (С. 190), — закликає письменник, продовжуючи романтичну традицію великого Гоголя. Бо не випадково ж Остап Бульба вже з польської плахи закричав: «Батько! де ти? Чи чуєш ти?» і йому відгукнувся Тарас: «Чую».

Цей зв’язок поколінь українського народу є незламним. Тому Карналюк вижив, переміг, а по виході з операційної «йому аплодувала вся палата» (С. 190), лікар же сказав: «Він житиме більше за нас з вами! Він зробив для свого життя уже в багато разів більше, ніж ми оце тут робимо» (С. 189). Така сила навіювання, така сила волі притаманна героєві.

Новела побудована так, що у вступі оповідач веде розмову з надзвичайно досвідченим військовим хірургом, а в заключній частині — з читачем — про силу волі, про прагнення людини до життя. На початку ж головної частини твору відсутня будь-яка передісторія героя чи його характеристика (це й притаманно новелі, вона розпочинається описом бойового епізоду, коли Івана було поранено, після того, як він убив «снайперським засобом з півтора десятка фашистів» (С. 181). Його ліва рука повисла, а «кров била фонтаном з жахливо скаліченого плеча» (С. 179). Проте боєць не зупинився, а вирішив бігти до медсанбату, проклинаючи німців: «Здавалося, якби стрів на дорозі фашиста, — зубами, без рук роздер би на місці» (С. 180). З цього моменту й розпочинаються його галюцинації («видіння»), що й потім переслідують його. Це вставні епізоди, котрі пояснюють біографію героя: «…йому здалося, що він дома, на Поділлі: «батько, мати, дід, баба, сестри... Та всі такі добрі — добрі, ласкаві... А стежкою біжить вона, найдорожча, — Галина» (С. 180). Надзвичайну мужність, волю до життя виявляє Карналюк. Втрачаючи свідомість, він наказує собі: «Стій, стій! Не здамся!» (С. 182). Солдат зумів міцно притиснутись до стовбура дерева раною, зупинивши цим самим потік своєї крові. І це зробив не надхмарний герой, як в романах Марлінського, а звичайний юнак із села, це й підкреслено автором новели: «На зовнішній вигляд в Івані теж не було нічого героїчного. Середній на зріст, сіроокий юнак літ йому двадцять п’ять» (С. 181). Тобто, це — представник свого народу трударів і патріотів, таких як і інші, таких багато було в Україні, що йшли до трудової слави «звичайними», прямими і чесними стежками. Так, Іван «одержав золоту медаль за такого фантастичного бика, який не снився, відколи світ стоїть, жодній ще корові» (С. 181). Як бачимо, письмен-ник-романтик вдається до перебільшення, до гіперболізму («відколи світ стоїть»), котрий лише умовно можна вважати фантастичним (бо все тут виходить із життя).

Отже, Карналюк є простою людиною, котрій притаманне надзвичайне («фантастичне») вміння вибрати собі поведінку, найбільш адекватну обставинам; тому він і є героєм, бо не

Похожие работы