Читать реферат по предпринимательству: "Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна

Соя — одна з головних білково-олійних культур із широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технічний і медичний. З урахуванням високої харчової цінності та вмісту білків соя визначена організацією ЮНЕСКО як стратегічна харчова культура.

Як азотфіксатор вона збагачує грунт азотом, покращує його структуру, є цінним попередником для озимих та ярих зернових культур, картоплі, кукурудзи та ін.

Академік М. І. Вавилов відзначив, що соя, рано чи пізно, займе провідне місце в землеробстві нашої країни. Адже феномен цієї культури полягає в тому, що в ній за вегетаційний період синтезуються два врожаї білка (38–42%, а в окремих випадках — і до 50–52%), жиру (18–23%) і майже всі органічні речовини, які є в рослинному світі, а саме: вуглеводи, ферменти, вітаміни та мінеральні речовини (25–30%). До того ж, білок сої за хімічним складом і вмістом амінокислот близький до тваринних білків, а за перетравленням — до казеїну молока.

У країнах Сходу соя має велике значення як харчова культура, а в інших країнах світу, наприклад у США, її спочатку вирощували на корм або зелене добриво, і значно пізніше почав переважати зерновий напрям. При цьому вирощування сої на зерно в окремих країнах сягає майже 100 відсотків.

В Україні поки що такого стратегічного та важливого значення соя ще не набула, і тільки в окремих областях її вирощують переважно на зерно. Тож не настав час, щоб за рахунок сої вирішувати проблему білка, як, приміром, у США, Китаї, Бразилії, Італії та інших країнах. Там нині високими темпами нарощують її виробництво та ефективне використання в тваринництві.

Протягом усієї історії людства змінювалися й напрями використання сої. На сьогодні виділяють чотири з них:

- технологія промислової переробки сої (соєвий шрот, повножирова олія);

- використання соєвого білка в тваринництві (комбікорми та шроти для відгодівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець і кіз, кролів, хутряних звірів і риби);

- переробка та використання соєвого харчового білка (зерно, недозріле зерно; соєві олія, борошно, крупа, кава, проростки, соус, молоко, вершки, окара, сир “То-фу”, м’ясо);

- застосування в медицині (народна, офіційна).

Завдяки багатому та різноманітному хімічному складу, соя не знає собі рівних за темпами росту виробництва: за останні 60 років вони зросли в світі майже вдев’ятеро, тоді як пшениці — в 4,6 раза, кукурудзи — в 4,3, рису — в 3,4 і ячменю — в 4,2 раза.

Отже, з викладеного вище випливає, що соя — культура, на яку в нашій країні потрібно звернути більше уваги й зробити її теж стратегічною культурою держави. Адже, за твердженням зарубіжних бізнесменів-експертів, Україна — єдина держава в Європі, що має достатньо типів грунтів та добрий клімат, щоб стати не тільки самодостатньою у виробництві рослинного протеїну, а й серйозним його експортером.

Для розв’язання проблем виробництва сої в державі, збереження сортових ресурсів цієї культури та завоювання нею місця (ролі) головного протеїнового району Європи наша країна, в особі Державної служби з охорони прав на сорти рослин разом і Українським інститутом експертизи сортів рослин, вирішує питання наукової основи формування сортових ресурсів цієї надзвичайно цінної культури з подальшим

Похожие работы