Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки МІОМА МАТКИ

Міома матки (фіброміома, лейоміома) —доброякісна пухлина, що скла­дається із м'язових та сполучнотканинних елементів.

У структурі гінекологічної захворюваності міома складає 10-25%, при­чому останніми роками спостерігається тенденція до росту кількості цих пухлин. Міома рідко виникає у молодих жінок, ризик захворювання зрос­тає після 35-40 років, у віці, близькому до клімактерію. В анамнезі хворих — пізній початок і становлення менструальної функції, розлади менструаль­ного циклу, висока частота артифіціальних абортів, тому такі жінки (старші 35-40 років) належать до групи ризику виникнення фіброміоми матки.

Гістогенез і структура пухлини. Міома матки належить до пухлин, що ростуть з мезенхіми. В її морфогенезі виділяють 3 послідовні стадії:

• утворення активної зони росту (зачатка);

• ріст пухлини без диференціювання;

• ріст пухлини з диференціюванням і дозріванням.

Зони росту формуються переважно навколо судин. Ці ділянки характе­ризуються високим рівнем обміну і підвищеною судинно-тканинною про­никністю, що, власне, і стимулює ріст пухлини. Пухлинний вузол повто­рює у свому розвитку паренхімально-стромальні особливості того шару міометрію, з якого він розвивається, тому співвідношення паренхіми і стро­ми (м'язових та фіброзних, сполучнотканинних елементів) у пухлині різне. При переважанні м'язових елементів розвивається лейоміома, якщо у пух­лині більше сполучнотканинних елементів — фіброміома. Від співвідно­шення сполучної і м'язової тканини залежить консистенція пухлини: чим більше м'язових волокон, тим пухлина м'якша при пальпації.

За гістоструктурою виділяють міому, фіброміому, ангіоміому та аде-номіому. За швидкістю росту — пухлини, що ростуть повільно і швидко. За особливостями гістогенезу розрізняють прості та проліферативні міо­ми. М'язові елементи проліферативних міом не атипові, але їх є набагато

більше, ніж в простих, у них зростає кількість плазматичних і лімфоідних клітин, підвищується мітотична активність. Проліферативні міоми зустрі­чаються удвічі частіше у хворих із швидкоростучими пухлинами

Міоматозні вузли частіше виникають у місцях складного переплетен­ня м'язових волокон матки — поблизу трубних кутів, по середній лінії мат­ки. Міома характеризується експансивним ростом. На відміну від раку, ву­зол росте, розсуваючи тканину мюметрія, а не руйнуючи її. Одночасно із ростом пухлини збільшується маса мюметрія, що її оточує 3 ппертрофо-ваних міоцитів та сполучнотканинних клітин формується псевдокапсула вузла при штерстиціальному його розміщенні, при субмукозному та субсе-розному розміщенні частину капсули утворює відповідно слизова оболон­ка матки та очеревина.

Вузли пухлини мають мало кровоносних судин, основна кількість су­дин міститься в капсулі. Лімфатична система вузлів атипова, вони не ма­ють лімфатичних судин. Вузли позбавлені нервових закінчень, холін- і ад­ренергічних нервових структур.

Розрізняють такі форми локалізації фіброматозних вузлів:

• Субсерозні (рис. 129 а, 130) — підочеревинні вузли, що ростуть у на­прямі серозного шару матки, можуть мати широку або тонку ніжку. Частота такої локалізації вузлів — 10-16% від усіх

Похожие работы