- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя »
ресурсів у територіальному і галузевому розрізах, по сферам і видам діяльності, що дає можливість у кожен момент часу одержати найбільший приріст матеріальних і духовних благ.
При повній і ефективній зайнятості вирішуються дві задачі:
-створюється достатня кількість робочих місць;
-забезпечуються необхідною робочою силою підприємства й організації.
Перша задача відбиває інтереси населення, що проживає на визначеній території, друга – інтереси галузі, підприємств. Досягнення ефективної зайнятості – задача господарських одиниць, а повної зайнятості– задача держави. Оптимальне сполучення повної й ефективної зайнятості визначає раціональну зайнятість.
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів по сферах застосування праці за професіями, спеціальностям і т.д.
Структурні види зайнятості виділяють по наступним ознакам:
1. По характері діяльності:
--робота на підприємствах усіх видів і громадських організацій;
--служба в армії;
--індивідуальна трудова діяльність;
--особисте підсобне господарство і т.д.
2. По приналежності зайнятих до визначеного класу і соціального шару:
--робітники;
--інженерно-технічні працівники і службовці;
--управлінський персонал;
--підприємці;
--селяни.
3. З обліком міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорцій у розподілі
трудових ресурсів.
4. По територіальній ознаці:
--по регіонах;
--по областях;
--економічним районам і т.д.
5. За рівнем урбанізації.
6. За професійно – кваліфікаційним рівнями:
--рівень утворення;
--стаж роботи;
--ступінь механізації праці і т.д.
7. За віковою ознакою:
--неповнолітні;
--повнолітні.
8. За формами організації праці:
--співвідношення між зайнятими, охопленими індивідуальними колективними формами організації праці.
9. За видах власності:
--приватний сектор;
--комунальний;
--держаний сектор.
Форми зайнятості являють собою організаційно-правові способи й умови використання робочої сили. У рамках кожного виду зайнятості праця людей організовується за допомогою різноманітних організаційно-правових форм, що розрізняються нормами регулювання тривалості і режимів робочого дня, чи регулярністю стабільністю трудової діяльності; місцем виконання роботи (на напідприємствах чи вдома), статусом діяльності.
Отже, форми зайнятості класифікуються з урахуванням наступних ознак:
1) Форми організації робочого часу:
§ повна (робота на умовах повного робочого дня);
§ неповна (робота на умовах скороченого дня, скороченої робочого чи
тижня неповного робочого дня при скороченому робочому тижні);
§ робота вдома (коли особи працездатного віку з ряду причин не можуть
працювати на виробництві).
2) Значимості для робітника:
§ первинна;
§ вторинна.
3) Стабільності:
§ постійна (з відносно стабільним місцем роботи);
§ тимчасова (з тимчасовим, епізодичним чи сезонним характером роботи).
4) Форми правового регулювання використання робочої сили:
§ основна (реалізується трудовим законодавством);
§ спеціальна (має потребу в спеціальному трудовому регулюванні,
наприклад, зайнятість з режимом неповного робочого дня, на умовах виконання роботи
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Тема: Шляхи зниження собіварстості |
Предмет/Тип: Экономика отраслей (Реферат) |
Тема: Собівартість продукції та шляхи її зниження |
Предмет/Тип: Эктеория (Диплом) |
Тема: Факти зниження і шляхи підвищення життєдіяльності людини |
Предмет/Тип: Безопасность жизнедеятельности (Реферат) |
Тема: Факти зниження і шляхи підвищення життєдіяльності людини |
Предмет/Тип: Безопасность жизнедеятельности (Реферат) |
Тема: Собівартість виробництва зернових культур та шляхи її зниження |
Предмет/Тип: Эктеория (Курсовая работа (т)) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы