Читать реферат по лингвистике, филологии, языкознанию: "Василь Щурат – перекладач" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

належало б перекласти, аби образ поезії ХІХ в. бодай в приближенню вийшов повний. Ба заки читач зміркує, що я навіть в перекладах хочу бути собою, хочу дати йому передовсім себе з своїми настроями і поетичними уподобаннями, – він наперед глядати буде в моїх перекладах за своїми улюбленими думками, спитає: а чому нема сего? а чому пропущено те! воно б мені більше було по души!!! Ось і причини, для яких я не квапився з повним виданням своїх перекладних поезій” [1, с. 4].В. Щурат невтомно працював над формою, перекладаючи, удосконалювався і як оригінальний поет. Коли читати його власні поезії, то важко повірити, що колись поет був недосконалий саме у формі – вірші вражають блискучою формою, багатством поетичних засобів, різноманіттям ритмів, несподіваністю римування, чудовими зразками алітерації, асонансу… Усе це ввібрав у себе поет, перекладаючи геніїв світової літератури.І все ж найважливішими роботами у галузі перекладу є щуратівські переклади “Слова о полку Ігоревім” та “Пісні про Роланда”, а також його переклади та переспіви зі Святого Письма.Переклад “Слова” – чи не найкращих з усіх перекладів цього твору українською. Після його появи у 1907 році він зразу завоював не лише західного українського читача, а й здобув значну популярність на Придніпрянщині, поряд з перекладами Максимовича, Руданського, Панаса Мирного. І тепер він вирізняється у зіставленні з перекладами Рильського, Забіли, з новими перекладами, вражає своєю витонченістю, розумінням оригіналу. Працюючи над перекладом “Слова”, В. Щурат дослідив і так звані “темні місця” тексту, написав на цю тему кілька наукових розвідок, актуальних і сьогодні.Перекладати “Пісню про Роланда” Василь Щурат почав ще в гімназії: “Мої студії над мовою належать ще до університетських часів (1892 – 1896), а вправа в техніці стиха прийшла мені при дальших перекладах, з яких згадаю передовсім “Пісню про Роланда”, перекладену через половину вже в VІІ – VІІІ гімн. кл.” (Поезія ХІХ віка. – С. 5). Переклад допрацьовано у 1918 році. Це – перший переклад в українській літературі словного старофранцузького епосу. І хоча, крім окремих видань 1895 і 1918 років (перша публікація – “Житє і слово”, 1894), переклад увійшов до двох радянських видань поезій та перекладів Василя Щурата (1957 та 1962 року), його чомусь не використовують при ознайомленні з історією французької літератури.Може видатися дивним, звідкіля в учня гімназії, хай і дуже здібного, таке досконале знання французьклої мови, що він насмілюється перекладати старофранцузький епос… Василь Щурат і справді знав французьку досконало. Невідомо, звідки з’явилася в домі його вітчима, Миколи Семківа, французька дівчтна, але на фотографії, яка зберігається в сімейному архіві, бачимо юного Василя, гувернантку-французку, матір Василя Марію і його вітчима. Про гувернантку мій батько, Степан Щурат, не згадав у біографії Василя Щурата – для радянських видань така згадка була недоречною, навіть могла перекреслити вихід у світ видання, але можливо, що якихось точніших фактів з цього приводу Степан Щурат просто не знав. Мені ж згадував, що гувернантка була, що навчала французької мови Василя і, здається, була французької національності. Фотографія опублікована на 8 сторінці спогадів Степана Щурата і Олександри Гургули-Щурат “Два крила”, яке нещодавно вийшло в світ у