Читать реферат по основам права: "Історія місцевого самоврядування – складова науки про місцеве самоврядування" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Понад десятиріччя в Україні динамічно розвивається наука про місцеве самоврядування. ЇЇ потенціонал став вагомим чинником становлення і розвитку Української державності, забезпечив нову якість ідеї місцевого самоврядування, сприяв юридичному оформленню відповідних суспільних відносин.

Для початків сучасної української науки про місцеве самоврядування характерним було домінування історико-правового підходу до дослідження цього складного, багатоаспектного явища. Такий підхід збагатив науку знаннями про історичні передумови та ідейні джерела місцевого самоврядування, забезпечив становлення теоретичних конструкцій, базових юридичних понять та категорій, підготував ґрунт для законодавчого оформлення місцевого самоврядування в Україні. На початку 90-х років ХХ ст. історико-правові дослідження місцевого самоврядування безперечно мали одне понадзавдання – довести, що інститут самоврядування є, умовно кажучи, "своїм", тобто історично притаманним українцям практично у всі епохи нашої історії. Це завдання було реалізовано, про що свідчать не тільки численні наукові праці, а й прийняття Конституції новітньої Української держави і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прийняття цих важливих правових актів надало особливої ваги в процесі становлення вітчизняної теорії місцевого самоврядування питанням щодо природи, основ і принципів організації органів громадського самоврядування. Актуальними стали дослідження теоретичних та практичних проблем конституційно-правового статусу територіальних громад, комплексні наукові праці про місцеве самоврядування як про важливий політико-правовий інститут. Історико-правові дослідження на певний час відійшли на другий план, хоча і не припинялися.

Друга хвиля інтенсивних історико-правових пошуків своєю основою може вважати ратифікацію 15 липня 1997 року Верховною Радою України Європейської Хартії про місцеве самоврядування [1, Ст.249], яка стала складовою законодавства України.

Актуальність сучасних історико-правових досліджень зумовлена проблемою характеристики української моделі місцевого самоврядування. Науковці і суспільство поступово усвідомлюють, що закріплена в Конституції та Законі Україні "Про місцеве самоврядування в Україні" модель доволі еклектична. Важко сказати, яку із сучасних теорій самоврядування сповідував законодавець, визначаючи його роль та закріплюючи повноваження самоврядних органів у Конституції України й інших законах. Більше того, слід, очевидно, погодитися з думкою О. Батанова про те, що в цьому питанні спостерігається і певна дилема, оскільки в Основному Законі Української держави вибір зроблено на користь громадської теорії, хоча в той же час чимало важливих положень Конституції написано в дусі державної теорії [2, с.37]. Державницький підхід проводиться і в профільному законі про місцеве самоврядування.

Очевидно, тут відіграли вирішальну роль не потяг до чистоти втілення теоретичних ідей та конструкцій, а бажання якнайшвидше відійти від "старих" радянських форм державного управління на місцях. Зараз немає сенсу аналізувати українську модель місцевого самоврядування з точки зору сприйняття її як своєї,

Похожие работы