Читать реферат по истории: "Тарас Бульба (Боровець) – заповіт нащадкам" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історія українського повстанського руху періоду Другої світової війни та перших років після неї підтверджує одну істину, яка й сьогодні не всім до вподоби. Адже будь-яка партизанська боротьба - за всіх часів, народів та на всіх континентах - була й залишається явищем украй неоднозначним. Як і мотиви, котрі змушують різних людей у критичні моменти історії своєї країни братися до зброї та йти до лав повстанців. Практично завжди там опинялися й ідейні борці за волю своєї батьківщини, і хворобливі честолюбці, а поруч із ними - випадкові люди, яких заганяла "до лісу" безвихідь. А часом - і відверті мародери, а то й провокатори та зрадники, що слугували не вітчизні, а її ворогові. Мабуть, саме тому далеко не завжди такі збройні формування досягали своєї мети - принаймні, за життя їхніх учасників. На цьому тлі героїчна постать Тараса Бульби-Боровця (1908 - 1981), ще, на жаль, належно не оцінена в Україні й донині, дає багату поживу для роздумів.

...Легендарний революціонер Че Ґевара у своїх щоденниках, котрих ніколи не видавали в нас у повному обсязі, наголошував, що його та Фіделя Кастро багато чому навчив при організації повстання на Кубі передусім ... досвід УПА. Проте навіть він достеменно не знав, що авторство цієї грізної абревіатури (первісно - "Українська Повстанча Армія") належить саме Тарасові Боровцю.

З "Кобзарем" у серці

Тарас Дмитрович Боровець (Тарас, Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився того ж дня, що і його геніальний тезка Шевченко - 9 березня 1908 року в селі Бистричі Березнівського району, що на Рівненщині. Сім'я була багатодітною (дев'ятеро дітей) та малоземельною. У дитинстві за схожий на картоплину ніс старші діти прозвали Тараса "Бульбою". "За цю зневагу, - писав згодом Боровець у книжці "Армія без держави", - я дуже гнівався і суворо відбивався. Коли ж у школі прочитав Гоголевого "Тараса Бульбу", то почав своїм ім'ям гордитися". Дитинство його минуло у розповідях діда Юліяна про предка Боровців, який воював на боці гетьмана Мазепи проти Петра I. Першою ж книжкою Тараса, за якою він вчився грамоти, став Шевченковий "Кобзар", подарований колишнім вояком армії УНР.

Ще десятилiтнім сiльським хлопчиком пройнявся вiн iдеалами Четвертого унiверсалу Української Народної Республiки, який урочисто проголошував: "Вiднинi Українська Народна Республiка стає самостiйною, нi вiд кого незалежною, вiльною, суверенною Державою Українського Народу". Живучи в лічених кiлометрах вiд радянсько-польського кордону, як й iншi жителi Захiдної України, юнак був прекрасно поiнформованим про страшний голодомор, який розв'язали бiльшовики в Українi: адже тисячi голодуючих, незважаючи на пострiли радянських вартових, нелегально переходили кордон у пошуках їжі. Узимку 1932-1933 років створює "Українське нацiональне відродження" - пiдпiльну органiзацiю, основним завданням якої було проведення культосвiтньої роботи, насамперед серед молодi. Слiд зазначити, що Тарас Боровець, окрім всього іншого, мав непересічний літературний хист. Скажімо, у книзi "Пан депутат у сеймi" він дошкульно висмiяв польську парламентарно-демократичну систему. За це Боровця засудили до трьох років ув'язнення в сумнозвiсному концентрацiйному таборi "Береза Картуська". Однак через дев'ять мiсяцiв, завдяки "зразковій"

Похожие работы