Читать реферат по всему другому: "UAZ Patriot" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

UAZ Patriot

Другий раз ми опинилися за кермом «Патріота». Тоді був передсерійний варіант, який поскрипував, недобросовісний слухався керма і норовив зламатися. Тепер - цілком конвейєрний екземпляр. А підсумок все той же: емоцій чомусь знову більше, ніж розсудливості. Містика?

Звичайно, про новий УАЗ Patriot можна сказати так: товариші, перед вами автомобіль. У нього чотири колеса, два мости, фари, багажник і кермо. Але можна ускладнити підхід. Пригадати історію, порівняти модельний ряд, розповісти анекдот. Можна відмітити, що це новий уазік, тобто зовні, Patriot не схожий ні на своїх предків, ні на який інший російський автомобіль. Ще можна серйозно, вдумливо, прискіпливо і хитромудро аналізувати якість їзди, витрату бензину (12 на 100 км. по трасі, і 17 в місті), з таємною або явною насолодою знаходити огріхи в збірці (наприклад, що заїдає механізм люка даху або рукоятку перемикання режимів обігріву салону, що прокручується) і конструкції (дуже масивні задні двері на двох петлях, які відкриваються неправильно, - до проїжджої частини, а не до тротуару, що безпечніше).

Можна все. Тільки не потрібно.

Смію припустити, що Patriot придуманий не для цього. Ідея цього Уаза проста як хліб. Ви сідаєте за кермо і їдете. Напрям і мета не мають вирішального значення. Але в дорозі з вами трапляються дивовижні події.

Почнемо з того, що автомобіль не розкіш, не предмет гордості і навіть не

національна ідея, а повсякденний стан людини, співзвучний биттю його серця, потоку крові і ворушінню теплої душі. До уазіку не можна відноситися як до простого засобу пересування. Тільки як до друга. Другу, з яким ти згоден ділити життєвий простір в цій країні, сподіватися на вірність, прощати неміч і радіти його здібності до перетворення. Але найголовніше, що, сідаючи за кермо цього автомобіля, ви обов'язково будете залучені в ланцюг подій.

За чотири дні тест-драйва разом з Patriot я побував в монастирі, на похоронах, врятував два автомобілі і вивіз розкішний і величезний буфет початку двадцятого століття з квартири товариша. Залишимо монастир, похорони і буфет. Ось дві історії про новий вітчизняний позашляховик.

На прекрасній і пустинній тверськой дорозі, між містами Осташков і Кувшиново, є село Крапівня. Під цією Крапівней гинув таксист. Завмер у узбіччя на своїй жовтій «Волзі», тужливо і з останніх мигав аварійкой і вже ні на що не сподівався. Тому що чекав допомоги вже шість годин. Насувалася прохолодна зоряна ніч. До Крапівне ми під'їхали у сутінках. Радість випадку полягала в тому, що я вже тягнув за собою що зламався старенький Opel. Причому на жорсткому зчепленні, пристосованому із залізної труби. У звичайному житті такими скріпляють будівельні ліси. І ось ми під'їжджаємо до Крапівне, бачимо лихо і зупиняємося.

Мобільний телефон не ловить. Таксист дивиться на нас з трепетом і ненавистю.

Просить передати привіт сім'ї, коли дістанемося до Кувшиново. Ще просить сигарету, але ми не палимо. Таксист на очах втрачає віру, надію і любов. І тоді ми вирішуємося на винятковий крок. Прив'язуємо його «волжанку» до нашого ескорту. Таксиста раптом пробиває. «Стійте! - говорить він. - Мені страшно. Треба помолитися».

Обертається убік Осташкова і вимовляє наступне: «Господи, нічого не знаю, не умію. пробач мою душу грішну і їх теж». І киває

Похожие работы