Читать реферат по делопроизводству: "Усне ділове мовлення: основи культури мовлення, культура усного ділового мовлення, види усного спілкування" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Усне ділове мовлення: основи культури мовлення, культура усного ділового мовлення, види усного спілкування Велика мовна культура конче веде

й до великої сили політичної.

І. Огієнко Основи культури мовлення

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення — процес добору й уживання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є форма існування живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуваючи в постійному розвиткові. Мова й мовлення нерозривно пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення — явище загальне; вона належить усім, хто нею ко­ристується. Мовлення ж щодо мови — часткове, окреме, індивіду­альне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвою форм та засобів спілкування навіть найрозви­неніша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Добираючи ті чи інші мовні засоби, слід дотримуватися загальних етичних вимог й орієнтуватися також і на позамовні чинники, роз­глядаючи їх як єдине ціле. Серед цих чинників найважливішими є суспільна царина й мета спілкування в конкретних обставинах.

Оскільки мова є універсальний засіб спілкування, нагромаджу­вання й передавання інформації, навчання, виховання та формування духовного світу, вона немислима без належної культури мовлення.

Отже, культура мовлення — це сукупність таких якостей, які най­ліпше впливають на адресата з урахуванням конкретної ситуації, поставлених мети й завдань. До них належать: точність, зрозумілість, чистота мови, багатство й розмаїтість, виразність, правильність. Ко­жен, хто прагне поліпшити свою культуру мовлення, має розуміти, що таке національна мова, у яких формах вона існує; чим книжна мова відрізняється від розмовної; що таке функційні стилі мовлення; чому в мові існують фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксич­ні варіанти; що таке мовна норма; засвоїти й розрізняти навички добору і вживання мовних засобів у процесі діяльності; оволодівати нормами літературної мови, її багатствами.

Культура поведінки, культура мовлення і культура спілкуван­ня в житті найчастіше виступають у єдності. Культура спілкування є складницею культури людини в цілому і безпосереднім модулятором людських стосунків. Стан моральної та психологічної культури спіл­кування в суспільстві помітно впливає на стан економічного й полі­тичного розвою країни, духовність її громадян і їх національну сві­домість. Культура спілкування формується багатьма поколіннями. Суспільство взагалі й кожний його член зокрема мають прагнути до того, щоб не лише зберегти, а і примножити духовну спадщину попе­редників.

Під живомовним етикетом розуміють розроблені правила мовної поведінки, систему живомовних формул спілкування. Знання правил мовного етикету, їх дотримування дає змогу людині почувати себе впевнено й невимушено, не відчувати незручностей через огріхи й невиправні дії, уникнути кепкування з боку інших.

Безперечно, самі знання не забезпечать культури спілкування, якщо їх не будуть використовувати належним чином. Для того щоб спілкування було успішним, слід мати належні вміння. їх набувають із досвідом, за допомогою певних вправ. Для того щоб контакт

Похожие работы