Читать реферат по товароведению: "Поняття збуту у фармації. Збутова політика підприємств. Канали збуту, їх функції і структура" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Від вибору каналу також залежать витрати і прибутки компанії. Якщо компанія повністю бере на себе функції збу­ту, то вона сама покриває пов'язані з цим витрати, але й прибутки всі належатимуть їй. У разі використання зовніш­ніх каналів як витрати, так і прибутки розподіляються поміж усіма учасниками каналу збуту. Тому компанії необхідно «оцінити вірогідну користь і вибрати альтернативу.

Залежно від виконуваних функцій і кількості посередни­ків канали збуту можуть мати просту або складну рівневу структуру.

Рівень каналу збуту — це будь-який посередник, який ви­конує ту чи іншу роботу з наближення товару та права влас­ності на нього до кінцевого споживача.

У сучасній теорії та практиці збуту розрізняються канали:

♦ нульового рівня, або канал прямого маркетингу, що склада­ється з виробника і споживача, якому він безпосередньо продає товар;

♦ однорівневі, які включають одного посередника. На спо­живчих ринках цим посередником частіше виступає роз­дрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення — агент зі збуту або брокер;

♦ дворівневі — передбачають двох посередників. На ринках споживчих товарів — це оптовий і роздрібний торговці, а на ринках промислового призначення — промисловий дистриб'ютор і ділери;

♦ трирівневі — включають відповідно трьох посередників: між оптовим та роздрібним торговцями може стояти дрібнооптовий торговець.

Існують канали збуту і з більшою кількістю рівнів, але вони трапляються не так часто. До того ж, виробники вва­жають, що чим довший канал збуту, тим менше можливості ефективно його контролювати.

На рисунку 1. наведені найбільш типові за рівневою структурою канали збуту фармацевтичної продукції.

Структура каналів збуту фармацевтичної продукції обумовлена специфікою лікарських засобів як товару. Оскільки лікарські засоби поділяються на рецептурні, які можна отримати лише за рецептом лікаря, а, отже, і лікування повинно проходити під наглядом лікаря (амбулаторно чи в стаціонарних умовах) та безрецептурні, які можна вільно купити в аптеках і використо­вувати для самолікування, то безпосередніми (кінцеви­ми) споживачами можуть вважатися як сам пацієнт, що купує ліки в аптеці, так і лікувальний заклад, що закуповує препарати для використання їх у своїй дія­льності щодо надання медичної допомоги населенню.

Канал нульового рівня можливий у разі продажу препаратів фармацевтичним підприємством лікарням, але щоб така угода здійснилася, замовлення має бути досить великим. Зараз такий спосіб розподілення не можна назвати поширеним, бо, по-перше, виробнику простіше використовувати посередника для збуту ве­ликих партій продукції, по-друге, обмеженість бю­джетних асигнувань не дозволяє лікувальним закладам формувати великі замовлення.

Канал розподілення з одним рівнем використовуєть­ся частіше і посередником виступає аптека — роздріб­на або міжлікарняна.

Найпоширенішим способом реалізації фармацевтич­ної продукції в Україні є канал розподілення, який включає двох-трьох посередників. Серед них один-два оптові і один роздрібний.

Із структурою каналів збуту пов'язані такі

Похожие работы