Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Основний етап розвитку капіталізму. Вид та основні типи сучасної економіки" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

РЕФЕРАТ

на тему:

Основний етап розвитку капіталізму. Вид та основні типи сучасної економіки.

План1. Основний етап розвитку капіталізму. 32. Вид та основні типи сучасної економіки. 6Список використанної літератури. 9

По загальноприйнятій оцінці класична політична економія зародилася наприкінці XVII — початку XVIII в. у працях У. Петті (Англія) і П. Буагільбера (Франція). Час її завершення розглядається з двох теоретико-методологічних позицій. Одна з них – марксистська - указує на період першої чверті XIX в., і завершувачами школи вважаються англійські вчені А.Сміт і Д. Рикардо. По іншій – найбільш розповсюдженої в науковому світі — класики вичерпали себе в останній третині XIX в. працями Дж.С.Мілля.

Коротко суть цих позицій така. Відповідно до марксистської теорії затверджується, що класична політична економія завершилася на початку XIX в. і перемінилася «вульгарною політичною економією» тому, що родоначальники останньої – Ж. Б. Сей і Т. Мальтус — схопилися, за словами К.Маркса, «за зовнішню видимість явищ і протилежність закону явища». При цьому головним аргументом, що обґрунтовує обрану позицію, автор «Капіталу» вважає «відкритий» їм же «закон прибавочної вартості». Цей «закон», по його думці, випливає з центральної ланки навчання А.Сміта і Д. Рикардо — трудової теорії вартості, відмовившись від якої «вульгарний економіст» приречений стати апологетом буржуазії, що намагається сховати експлуататорську сутність у відносинах присвоєння капіталістами створюваної робітничим класом прибавочної вартості. Висновок К.Маркса однозначен: «класична школа» переконливо розкривала антагоністичні протиріччя капіталізму і підводила до концепції безкласового соціалістичного майбутнього.

Відповідно до розширювальної позиції, що стала для більшості закордонних джерел економічної літератури безперечної, версія класифікації етапів історії економічної думки як «класичної» і «вульгарної» політичної економії узагалі виключена, хоча наукові досягнення й А. Сміта, і Д. Рикардо оцінюються настільки ж високо, як К.Маркса. Однак до імен продовжувачів навчання Сміта - Рикардо і, відповідно тимчасовим границям «класичної школи» додають не тільки плеяду економістів усієї першої половини XIX в., включаючи Ж. Б. Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Ф. Бастія й інших, але і найвидатнішого ученого другої половини XIX в. Дж.С.Мілля.

Тому очевидно, що якщо усе-таки виходити не з класово-формаційної ідеологізованої аргументації особливостей еволюції класичної політичної економії, а взяти до уваги насамперед сутність єдиних (загальних) для «класичної школи» теоретико-методологічних позицій, то можна з повною підставою затверджувати, що К. Маркс, як і Дж. С. Мілль, є одним із завершувачів цієї школи. У правомірності даного твердження допоможе переконатися, крім того, і безпосереднє знайомство з економічним навчанням К. Маркса «Капітал».

У розвитку класичної політичної економії з визначеною умовністю можна виділити чотири етапи. Багато економістів вважають, що основним є другий етап, тому розглянемо саме його.

Другий етап розвитку класичної політичної економії охоплює період останньої третини XVIII в. і безсумнівно зв'язаний з ім'ям і працями А. Сміта — центральної

Похожие работы