Читать реферат по ценным бумагам, рынку ценных бумаг: "Похідні цінні папери" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

РЕФЕРАТ

На тему:

Похідні цінні папери

Похідні цінні папери (деривативи) відомі економістам ще з ХІХ ст. Однак називати їх «похідними» та широко використовувати стали з 70-х років ХХ ст. Об’єктивна причина цього — крах Бреттон-Вудської валютної системи на початку 70-х років і введення плаваючих валютних курсів, які стали слугувати причиною різкого зростання невизначеності за прийняття ділових рішень, а це, у свою чергу, обумовило потребу у фінансових інструментах, які б дали змогу зменшити ризик за прийняття рішень.

Похідні фінансові активи за своєю суттю є контрактами на строк (їх ще називають строковими контрактами або угодами). Цим вони відрізняються від інших угод. Ціна деривативу визначається залежно від цін активів, які становлять базу активу.

Отже, похідний фінансовий інструмент — це строкова угода, згідно з якою поставляється актив після закінчення визначеного терміну. Ринок строкових активів називають строковим, ціни на актив у строкових контрактах — цінами строкового ринку. Угоди, відповідно до яких актив поставляється негайно або протягом одного-двох робочих днів, називають касовими, або спотовими, ринок таких угод — касовим, або спотовим. Ціна активу, яка фігурує в спотових (касових) угодах, називається спотовою (касовою).

Оскільки поставка активу на строковому ринку пропонується через деякий тривалий період (через 1—6 місяців), то його учасники мають можливість продати контракт на поставку неіснуючого активу, тобто на строковому ринку можливості купити та продати рівноцінні й не залежать від того, є актив чи його немає. На спотовому ринку неможливо продати неіснуючий актив, оскільки перш ніж щось продати, потрібно це купити. Тому на строковому ринку продавцем може стати будь-який учасник, навіть якщо в нього немає того, що він продає.

Для позначення стану покупця або продавця на строковому ринку використовується відповідна термінологія. Коли учасник ринку купує контракт, то це означає відкриття або займання ним довгої позиції (встає в купівлю), а коли продає — займає або відкриває коротку позицію (встає в продаж). Отже, і купівля, і продаж на строковому ринку — це відкриття позиції. Закрити її можна за допомогою протилежної угоди. Якщо в учасника відкрита коротка позиція (продаж контракту), він може її закрити відкриттям довгої позиції (купівля контракту). Угода, з допомогою якої закривається відкрита позиція, називається офсетною.

Учасників строкових ринків заведено поділяти на три категорії: хеджери, спекулянти та арбітражери.

Хеджер — це особа, яка страхує на строковому ринку свої фінансові активи або результати угод, проведених на спотовому ринку. Наприклад, учаснику ринку потрібно через 3 місяці купити валюту. Спостерігається тенденція зростання її курсу, так що курс валюти, що встановиться через три місяці, невідомий. Строковий ринок пропонує хеджеру низку інструментів, які дають йому змогу вже сьогодні зафіксувати курс валюти, яку він купить тільки через 3 місяці.

Спекулянт — особа, яка намагається отримати прибуток за рахунок змін цін на строковому ринку. Спекулянт купує (продає) строкові контракти для того, щоб у майбутньому продати (купити) їх за привабливішою ціною. Так, якщо ціна контракту на строковому ринку зросте, то спекулянт буде намагатися відкрити


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы