Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Українські національно-демократичні та націоналістичні партії кінця XIX-першої третини XX ст., їх нормативні та діловодні документи (" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Джерелознавство. Українські національно-демократичні та націоналістичні партії кінця XIX-першої третини XX ст., їх нормативні та діловодні документи

Відсутність національної державності в українців наприкінці XIX-початку XX ст. зумовила те, що всі можливості політичного життя peaлізу валися через діяльність політичних партій І культурно-освітніх товариств. У зв'язку з цим документи партій І товариств виявилися джерелами першорядного значення для дослідження Історії українського національно-визвольного руху, боротьби за захист національних прав українців в умовах іноземного поневолення, розвиток національної освіти, культури, мови, здобуття власної держави.

Наприкінці ХІХ-почагку XX ст. у суспільно-політичному русі виникають різні національні партії в діапазоні від клерикально-монархічних до соціал-демократичних. Прийнято вважати, що першою політичною партією на Наддніпрянській Україні була Революційна Українська партія (РУП). Вона виникла 1900 р. Один з її засновників Микола Міхновський у тому ж році видав у Львові брошуру (доповідь) "Самостійна Україна". Вона вирізнялася політичною безкомпромісністю як при оцінці становища в Україні, так І в питанні формулювання цілей українського національного руху. Головним джерелом усіх бід в Україні Міхновський називав політику російських царів, які "стоптали переяславські угоди". "Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої української республіки наче в завойованій свіжо країні, висмоктує останні соки, висмикує ліпших борців, здирає останній гріш з бідного народу..." "...Нелюдські відносини росіян до нас освячують нашу до них ненависть І наше моральне право убити насильника, обороняючись від насилля... Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще більше благає помсту, бо то брата кров! Нехай вчені розшукують хто був кому родичем, — ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв'язки з російською нацією1 Через те ми можемо обсуджувати тільки засоби І способи боротьби".

М. Міхновський вважав, що в такій боротьбі "стерно національного корабля" належить Інтелігенції, Основне гасло брошури — "Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ". Обґрунтування права українського народу на державну самостійність Міхновський прагне довести, посилаючись на логіку природного права: державна самостійність є головною умовою Існування нації, а державна незалежність — національним Ідеалом у сфері міжнаціональних відносин.

М. Міхновський виділив також гасло: "Україна для українців!" Тобто книга "Самостійна Україна" виражала крайньо далекосяжну мету — повну самостійність України, закликала боротися за досягнення тієї мети всіма можливими способами, в тому числі за допомогою "оружжя"; відкидала І засуджувала помірковані підходи частини української Інтелігенції до питання боротьби за незалежність.

За п'ять років до М Міхновського на галицькому ґрунті молодий радикально налаштований Інтелігент Юліан Бачинський видав книжку "Україна irredenta". Книжка швидше була теоретичною працею, ніж програмним політичним документом. У ній узасаднювалось право України на незалежність. Іван Франко написав на працю Ю.Бачинського велику рецензію під заголовком "Ukraina irredenta", опублікувавши у

Похожие работы