Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права.

До актових джерел належать історичні документи, які на час їх створення (складання, написання) призначалися для встановлення тих чи інших правових, регулюючих суспільні відносини норм. Актові джерела творилися практично від початків писемної історії до наших днів, наприклад, в Історії України — від договору Олега з Візантією у 911 р. до Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., і до закону, що його сьогодні може ухвалити Верховна Рада, до указу, який так само сьогодні може видати Президент.

Щоправда, у давнину такого терміну, як акт, актові матеріали на Русі не вживали, хоч слово actus (офіційний документ) у латинській мові, зрозуміло, було. Аж до XV ст. усі державні та приватні документи, що мали правову регулюючу силу, називалися грамотами, листами.

До створення писемних правових документів суспільні відносини, відносини між окремими людьми регулювалися звичаєвим правом. З часом норми звичаєвого права записувалися, до них додавалися нові норми, поява яких диктувалася потребами держави. При цьому попередні норми, у тому числі й звичаєві, могли відмінятись або ж видозмінюватись тощо.

Зразком органічного поєднання державної законотворчості з нормами звичаєвого права є давньоруський правовий кодекс Руська Правда, створення якого пов'язують з Іменем князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава, Святослава і Всеволода.

В Історіографи висловлювались різні, часто протилежні думкн про те, яке право становить основу Руської Правди Російський Історик М Карамзін першоосновою Історичного процесу вважав діяльність великих князів І царів, династії та й держави І розглядав Руську Правду як результат діяльності тільки Ярослава Мудрого, котрий для створення кодексу використав скандинавські (норманські) та германські норми права.

Український правознавець, відомий політичний діяч Кость Левиць-кий вважав, що найголовнішим джерелом Руської Правди було місцеве звичаєве право Він писав " годі оспорювати, що в самій заснові найдавніше звичаєве право на Руси було жсрелом до законно наданого права в "Правді Рускш" 3 того огляду річ беручи, належить "Правду Руску" уважати нашим питомим правом руским, що вийшло з народного звичаю І в значній части на нинішній день задержалось в звичаю народу руского".

Український учений в галузі Історії права, член-кореспондент АН УРСР Микола Максименко (помер 1941 р ) бачив у правових нормах Руської Правди римські джерела Професор Київського університету, голова Історичного товариства Нестора-літописця Михайло Владимирський-Буданов (помер в 1916 р ) виводив норми Руської Правди з візантійського права, а Історик єврейського походження Барац — з давньоєврейського та ш Це засвідчує, що Руська Правда як пам'ятка права вже давно є предметом дослідження Історичної та Історико-правової науки

У 1935 р Академія наук України видала Руську Правду у п'яти редакціях І семи списках У 1940 р Інститут Історії Академії наук СРСР видав Руську Правду так само у різних редакціях І списках (близько 12) Академічні видання п'яти редакцій є варіантами трьох основних редакцій Руської Правди Короткої Руської Правди, Розширеної Руської Правди, Скороченої Руської Правди

Всього ж науці відомо близько десяти списків

Похожие работы