Читать реферат по делопроизводству: "Книжкова справа кінця XIX початку XX ст, система „книгочитач”, іі загальна характеристика" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Прямим наступником демократичних традицій початку 60-х років виступав Ф.Ф. Павленков, діяльність якого розвернулася в 70-й - 80-й роки. Переконаний просвітитель, супротивник самодержавства, Павленков особливу увагу надавав виданню книг для початкових шкіл і для народної освіти, пропаганді природничонаукових знань. В 90-е роки Павленков випускає «Науково-популярну бібліотеку для народу».

Він почав видавати найпоширенішу, популярну книжкову серію - біографічну бібліотеку «Життя чудових людей». Випуски цієї серії охоплюють змістом діяння як прогресивних, так і реакційних осіб. Це було відмінною рисою боротьби видавця всіма доступними йому засобами з неуцтвом, насильством, експлуатацією, деспотизмом. Всього за життя Павленкова було надруковане 200 біографій тиражем понад 1,5 мільйони екземплярів (з урахуванням перевидань).

Видає Павленков твори російських письменників і класиків художньої літератури.

Важливим і останнім виданням Павленкова був знаменитий «Енциклопедичний словник», що вийшов в 1899 році. Цей словник користувався величезною популярністю, і навіть після смерті видавця він витримав шість видань.

Розповсюдження в народі корисних і розумних книг, протидія лубковим виданням ставила свою за мету видавництво «Народна бібліотека», виникле в 1885 році. Його власник В.Н. Маракуєв, прагнучи розширити знання селян, видавав не тільки твори російських письменників, але і зарубіжних - Андерсена, Діккенса, Флобера, Шекспіра, а також книги по сільському господарству. Але Маракуєв припускалися помилки, не роблячи різниці між дитячим і «народним» читанням. Не завжди був вдалий вибір творів, оформлення книг. Проте, робота Маракуєва зіграла певну позитивну роль у виданні літератури для масового читача.

Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визнача­лася) особистістю видавця і ним формується. Він на­креслює — аж до деталей — політику складання про­грам. оформлення продукції і поводження на ринку. Окремі відділи працюють на нього і мають обмеже­ний простір для власної ініціативи: співробітники на­бувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою. Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видав­ництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко — якщо взагалі можливо — пе­редати або розділити владу.

Протилежністю цій формі е нині видавництво, що провадиться за принципами менеджменту. Його озна­ки такі:

1.Чіткий розподіл завдань і відповідальності між відділами і всередині кожного відділу.

2.Вироблення постанов усіма учасниками.

3.«Розширена дирекція», в якій поряд із керівни­ком підприємства (який часто здійснює й комерційне керівництво) беруть участь керівники відділів скла­дання програм, маркетингу і виробництва.

Зовсім іншу структуру має колективне видавництво. Воно свідомо відмовляється від керівництва підприєм­ством в особі видавця або представника власників. Видавництво е спільною

Похожие работы