Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Економічна інтеграція та глобалізація у світовій економічній думці" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Заходу світу по переконаності у цілющому ефекті поступових модернізаційних зусиль було завдано серйозного удару. Лінійна "прогресивна модернізація" виявилася нездійсненною. Країни Азії, Африки, Латинської Америки так і не змогли прокласти шлях до прогресу. Модернізм як теорія пояснення теперішнього і майбутнього, як інтерпретація модернізації в середині і другій половині 1960-х років поступився ідеям більш молодого покоління західних інтелектуалів. Вперше за багато століть ідеологами, інтерпретаторами глобального матеріального розвитку був зроблений висновок про недостатність західних рецептів для більшості країн світу. Нові критики модернізації, як сліпого наслідування західних схем, визначили ідеологію як "культурну систему", як сукупність модернізаційних ідей, застосовних тільки до окремої культури та окремого досвіду групи країн. Було зроблено висновки, що не можна усі модернізаційні ідеї черпати із західного джерела, що потрібно враховувати різноманітність світу і наявність незахідних способів розв’язання проблем матеріального розвитку. Суттєвим було те, що на самому Заході підпали під сумнів можливості світової модернізації, якщо будуть ігноруватися факти специфічного історичного розвитку, настанови релігії, культурна своєрідність, особливості менталітету. Вперше категорії культури і соціальної структури розглядалися не як деякий додаток до індустріалізації і демократизації у західному розумінні, а як базові особливості розвитку окремих регіонів, оригінальних цівілізацій.

Нову групу інтерпретаторів - противників модернізму - не задовольняло зведення світового розвитку до простого протистояння традиціоналізму та модернізму. Прихильники нової - антимодерністської - теорії звернули увагу перш за все на особливості розвитку незахідних регіонів, де логіка західного підключення до процесу розвитку розбивалася об незахідний менталітет місцевого населення, об інші уявлення, об відмінні від західних цінності. Модерністський постулат "всесвітньої єдності" поступився новим думкам, що базувалися на більш складному розгляді світового розвитку. Перш за все, було висунуто тезу про необхідність відділити лідерів індустріального розвитку від нових учасників прогресу, котрі шукають свій оптимальний шлях розвитку, часто відмінний від західного модернізму, а інколи зовсім йому протилежний. Н.Смелзер, Дж. Нетл, Р.Робертсон, Дж.Гуефілд, А.Голдторп саме із позицій необхідності врахування місцевих особливостей почали розглядати шляхи виходу бідного світу на орбіту розвитку і зближення із групою найбільш розвинутих країн Заходу. Вони запропонували нове трактування проблеми, згідно з якою світова історія у цілому є не еволюцією, а сукупністю жорстоких катаклізмів, де незахідні регіони не плавно входять у динамічний ареал Заходу, а рвуться у майбутнє крізь трагедії воєн і революцій.

Прихильників цих поглядів об’єднав антимодернізм, критичне ставлення до спрощених схем загальносвітового розвитку. У результаті значних інтелектуальних зусиль була створена нова - антимодерністська - парадигма наукового знання. Багаторічну стійкість нової парадигми (приблизно десятиріччя - із 1965 до 1975 р.) забезпечив реалізм сприйняття історико-психологічної різноманітності світу, більш уважне ставлення до



Интересная статья: Основы написания курсовой работы