Читать реферат по ценным бумагам, рынку ценных бумаг: "Банківські портфелі цінних паперів" Страница 1


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Банківські портфелі цінних паперів

План

    Дві групи інвестиційної якості фінансових інструментів. Структура портфеля цінних паперів. Оцінка ефективності інвестиційної діяльності банку.

Етап інвестиційного процесу— це формування ба­нком портфеля цінних паперів з урахуванням результатів прове­деного аналізу й управління цим портфелем. Банки, як уже від­значалося, вкладають кошти у фінансові інструменти, що мають різні характеристики з точки зору ліквідності, дохідності, схиль­ності до ризику. З метою аналізу інвестиційної якості фінансових інструментів прийнято умовно поділяти їх на дві групи. Перша — це інструменти грошового ринку зі строком обігу "до одного року, які характеризуються, як правило, низьким рівнем ризику, помір­кованою дохідністю і високою ліквідністю (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні папери). Друга група — інструменти ринку капіталів, строк обігу яких пе­ревищує рік і яким притаманна вища дохідність і відповідно ви­щий рівень ризику (корпоративні цінні папери, довгострокові державні облігації)- За останні роки спектр інвестиційних мож­ливостей банків розширився, з'явилися нові фінансові інструмен­ти — ф'ючерсні контракти, опціопи за цінними паперами тощо.

Структура портфеля цінних паперів залежить від цілей інвес­тиційної діяльності банку і від обраної банком інвестиційної стра­тегії— пасивної чи активної. Головне завдання банку-інвестора — це сформувати ефективний портфель, тобто портфель, який за­безпечує найвищий рівень очікуваного доходу за даного рівня ризику або найменший ризик за даного рівня доходу.

Пасивна (консервативна, очікувальна) стратегія формування і управління портфелем полягає у диверсифікації інвестицій по рі­зних сегментах ринку й у різні цінні папери. Вона базується на прагненні до гарантованого досягнення заданих параметрів дохо­ду (на рівні середньоринкового) і ризику.

Активна стратегія формування й управління портфелем цін­них паперів базується на прогнозуванні майбутніх процентних ставок і ціпової динаміки. Використання цієї стратегії при порт­фельних інвестиціях у боргові зобов'язання передбачає вибір зо­бов'язань з максимальним значенням показників дохідності, а при портфельних інвестиціях у акції — вибір акцій недооціне­них ринком на даний момент. Характерною рисою активної стра­тегії є постійний перегляд інвестиційних рішень з урахуванням ринкових тенденцій і на цій основі реструктуризація (поновлен­ня) портфеля цінних паперів.

Останній етап інвестиційного процесу — це оцінка ефектив­ності інвестиційної діяльності банку і, зокрема, ефективності управління портфелем цінних паперів. Під оцінкою ефективно­сті мається на увазі, по-перше періодичний контроль за тим, наскільки реальні результати інвестиційної діяльності відповіда­ють цілям політики, сформованої банком і, отже, наскільки ефекти­вною виявилася стратегія банку з формування й управління порт­фелем. По-друге, ефективність, безумовно, оцінюється дохідніс­тю вкладень, яка досягнута банком за відповідний проміжок ча­су, порівняно з показниками інших інвесторів або ринку взагалі.

До середини 1998 p., тобто до кризи на фінансовому ринку,